Читать книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857 - Группа авторов - Страница 36

Брате! курінний товаришу, Тарасе Григоровичу! Де ти в Бога взявся? Год цілий, як я прошу письменно своїх Черників, щоб дали мені про тебе звістку: де ти дівся, або де живеш? Але хоть би одно слово об тобі од їх получив. Тепер бачу, що ти живий і що в Пітері обритаєшся. Спасибі тобі, брате рідний! що згадав єси мене. Скажи мені про себе трохи більше: як ти тепер живеш і при чому?

Чи ви вже з’їздили з Бориспольцем на білому коневі в дріжках до чужоземців? А я між тим порадую Харківську громаду: що ти охляп, незанузданою бідою приїхав з того світа в Пітер.

Що ти, брате, думаєш, з «Побитом» – напиши мені по правді, а я не тілько «Побит», готов і душу свою послать до тебе. Ждучи од тебе письма, на дозвіллі напишу ще.

Поклонись від мене панам: Тихорському, Ельканові і Гулакові.

Напиши, де Тихорського хватер, може, прийдеться писнути й йому коли-небудь.

Прощай, брате! Смашно цілую тебе. Твій поки світ-сонця

Яцько Кухаренко.

2 ноября

1844,

с. Умань.

Пишіть до мене:

в с. Щербиновскую

Войска Черноморского.