Читать книгу Дерево, що росте в мені - Жанна Куява - Страница 4

– Мамо, чому ми – такі, а не інакші?

– Нормальні ми з тобою, доню. То, бач, норми тепер інакші. Жаль… Бо то норми тепер – ненормальні…