Читать книгу Секретна інформація - Карен Кливленд - Страница 5

Я ПОЧУВАЮСЬ ТАК, НІБИ ЗЕМЛЯ ХИТАЄТЬСЯ ПІД НОГАМИ, ніби я падаю, кудись лечу, зависаю над землею й спостерігаю за собою, спостерігаю за тим, як розгортаються події, але не беру активної участі, бо все це не може бути реальним. Я чую дзвін у вухах, якесь дивне дзеленчання.

Я не чекала підтвердження. Вимовивши ті слова, звинувативши його в одному з найжахливіших злочинів, я сподівалась, що Метт зізнається у чомусь менш серйозному. «Якось я зустрічався з ними, – міг би сказати він. – Але, присягаюсь тобі, Вів, я не працюю на них».

Або висловити праведне обурення: «Як ти могла таке подумати?»

Я зовсім не чекала підтвердження.

Двадцять два роки. Я зосереджуюсь на цій цифрі, оскільки йдеться про щось відчутне й конкретне. Тридцять сім мінус двадцять два. За тих часів йому було п’ятнадцять. Він навчався у старшій школі у Сіетлі.

Цілковите безглуздя.

У п’ятнадцять років він приєднався до молодіжної збірної з бейсболу. Грав на трубі в шкільному оркестрі. Підстригав газони в сусідів задля додаткового підробітку.

Я не розумію.

Двадцять два роки.

Я стискаю скроні пучками пальців. Дзеленчання у вухах не припиняється. Здається, я ось-ось маю зробити якесь відкриття, але воно настільки жахливе, що не вкладається у мене в голові. Я не можу визнати, що це правда, оскільки весь мій світ розлетиться на друзки.

Двадцять два роки.

Передбачалося, що моя мета – вийти на слід куратора російських шпигунів у США.

Двадцять два роки.