Читать книгу Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання - Кай-Михаэль Бе - Страница 8

У носа теж нелегке життя. Тисячі людей чикрижать його щороку, бо їм не подобається їхнє відображення в дзеркалі. Надто довгий, завеликий або надміру плескатий, загострий, надто широкий. Носи бувають горбаті, сідлоподібні, криві або просто бульбиною. Деякі відчайдухи взагалі наказують його собі відрізати й мають вигляд, наче Лорд Волдеморт чи марвелівський лиходій Червоний Череп. Якихось переваг чи миловидності це точно не додає. Коли ж ніс не є об’єктом естетичних скарг, то з нього тече, у ньому свербить чи пече, він закладений або червоний. Ба більше, ніс спричиняє хропіння, сопіння, свистяче дихання чи ще якийсь суспільно неприйнятний звук. До винятків можна зарахувати періоди життя, коли ніс здоровий, а його функції нічим не обмежені. Один день без нежитю в трирічної дитини? Такий пам’ятний день можна обводити в календарі. Ніс нервує. Однак він виконує важливу місію. Саме ніс – це чутлива зона першого контакту між зовнішнім і внутрішнім світом. Серед органів дихання він, наче пункт перетину кордону між Східним і Західним Берліном, такий собі Чекпойнт Чарлі[6] між двома – нерідко ворожими – середовищами – внутрішнім і зовнішнім. Тому іноді ніс поводиться суворо. Наче охорона в аеропортах, він стоїчно витримує ремствування тисяч пасажирів, які забувають, що процедура контролю, може, обтяжлива, проте справді потрібна. Подумайте про альтернативу: чи хотіли б ви, не зазнавши жодного контролю, із власного авто відразу ж пересідати в літак?

Ніс – це зовнішній пост дихальних шляхів. Гротескний виступ грудної клітки включно з легенями, на кінці якого два отвори. United Airways – це не якесь нове кастингове агентство, так медики називають незвичний симбіоз носа й легень, верхніх та нижніх дихальних шляхів… «Об’єднані дихальні шляхи». Ніс – це особистий охоронець, вартовий і той, хто першим перевіряє якість повітря на смак. Легеня глуха і сліпа, тож ніс для неї стає ще й очима та вухами. А ще він кондиціонер. Повітряний фільтр. Зволожувач повітря. Ніс і легені – унікальна, ні на що не схожа пара, бо маленький орган піклується про великий.

Ніс дуже серйозно ставиться до функції захисника, тож і виконує її успішно. В алергіків, наприклад, він часто запобігає «переходу на інший поверх», тобто перестрибуванню алергії з носа на бронхи, – бореться в такий спосіб із виникненням набагато небезпечнішої алергічної астми. У Німеччині вдвоє більше людей (15 відсотків населення) хворіє на алергічний нежить (риніт), ніж на алергічну астму (8—9 відсотків), і лише 40 відсотків хворих на алергічний риніт мають одночасно й астму, хоч обидва захворювання свідчать про одне зло – алергію. Інакше кажучи, алергія дихальних шляхів спершу породжує клопоти на місці першого контакту, на «першій фільтрувальній станції повітря» – у носі. Проте є й приємна новина для тих, хто постав перед такою проблемою: у більшості пацієнтів алергія так і обмежується носом. Досить неприємно, але принаймні безпечно. Лише тоді, коли замкнути її в носі не вдається, алергія шириться нижніми дихальними шляхами й настає «перехід на інший поверх». Як наслідок, виникає алергічна астма, яка провокує набагато серйозніші наслідки.

«Перехід на інший поверх», а якщо бути точним, то на нижній, стається не лише в разі алергічного риніту й астми. Навіть типовий нежить під час застуди може мандрувати. Вам не спадало на думку, що застуда майже завжди розвивається за одним зразком? Ніколи не задумувалися, чому це так? Бо ж віруси нежитю атакують одні цільові клітини в носі та бронхах – покривні клітини слизових оболонок (епітеліальні клітини). І все-таки застуда не поширюється випадково й не переходить знизу вгору, натомість постійно розгортається за однаковим шаблоном: вона починається з носа, іноді – з горла. Саме в цих межах більшість застуд і застають свій кінець. Менш ніж половина застуд провокує симптоми в нижніх дихальних шляхах, наприклад кашель. Тож нежить захищає нижні дихальні шляхи від поширення збудників інфекції. Лише тоді, коли первинний захисний механізм носа не справляється, нежить із застудою переростають у бронхіт, який можна діагностувати за кашлем, а тоді – за появою в’язкого слизу й мокротиння. Бронхіт – наслідок «переходу на інший поверх» вірусів застуди після подолання першої захисної лінії в носі. Це пояснює той факт, чому хворі з ушкодженою слизовою оболонкою носа, наприклад хронічними захворюваннями, під час застуди набагато частіше мають симптоми бронхіту. Фільтр зламаний.

У разі хронічних захворювань дихальних шляхів феномен «переходу на інший поверх» теж має значення: тривалий кашель і хронічний бронхіт нерідко зумовлені запаленням навколоносових пазух. Хвороботворний секрет носа скрапує вночі (у положенні лежачи) до глотки, на голосову щілину або ж проникає крізь неї в бронхи й провокує кашель та астматичні напади. Навіть доброякісний наріст на слизових тканинах носа (поліпи носа) заважає носовому диханню й сприяє частим інфекціям бронхів, а в довгостроковій перспективі – розвитку астми.

То на чому ґрунтуються такі взаємозв’язки? Як пояснити спільну вразливість верхніх і нижніх дихальних шляхів до певних захворювань? І якщо є «перехід на інший поверх», то де ж тоді ліфт? Щоб розуміти це, варто розглянути три аспекти.

Спільний архітектурний план

Може, ніс і нижні дихальні шляхи ззовні мають мало подібного, проте їх проєктував один архітектор! Будова слизових оболонок носа та бронхів така подібна, що їх не розрізнити навіть під мікроскопом. Щоправда, у глибших шарах слизової тканини помітні певні відмінності: там, де в нижніх дихальних шляхах довкола бронхів розташовані кільцеподібні м’язи, у слизовій оболонці носа – грубе сплетіння кровоносних судин – печеристе тіло, що добряче може ускладнити дихання, якщо маєте нежить під час застуди. Механізм очищення верхніх і нижніх дихальних шляхів теж однаковий. Рухомі війки та слизові залози забезпечують виведення назовні чужорідних частинок. І здійснюють це верхні й нижні дихальні шляхи за одним будівельним планом. Саме тому спадкові захворювання цього захисного механізму вражають однаковою мірою як верхні, так і нижні дихальні шляхи. Наприклад, у разі вродженого муковісцидозу, коли порушена функція слизових залоз, типовий для цієї хвороби густий слиз виявляють не тільки в бронхах, але й у носі. Так само й вроджені захворювання рухомих війок, як-от первинна війкова дискінезія, порушують функції війок як у носі, так і в бронхах.

Спільна комунікаційна мережа

Ніс помічає першим, коли в повітрі стоїть запах «гниття». Його система раннього реагування запобігає потраплянню шкідливих частинок чи подразливих речовин в легені або ж дає цим органам час, щоб запустити власну систему захисту. Ніс використовує для цього систему прямих і непрямих комунікаційних каналів – фізичну мережу або безпровідні системи на зразок WhatsApp. Наприклад, нособронхіальний рефлекс у разі подразнення носа зумовлює звуження бронхів. Як він працює? Нюхові клітини носу завдяки гілкам нервів обличчя пов’язані з нервовою системою нижніх дихальних шляхів. У відповідь на подразливі речовини в повітрі виникає реакція тривоги у нервових волокнах обличчя, що запускає скорочення бронхіальних м’язів – і бронхи звужуються. Цей канал прямого зв’язку – фізична мережа – паралельно сполучений з іншими важливими захисними рефлексами – чханням, сльозами й кашлем. Усі ці рефлекси мають одну вищу мету: за будь-яку ціну не допустити проникнення шкідливих речовин, отрут, мікробів чи паразитів у нижні дихальні шляхи, а звідти в інші органи. Утім, цей складний механізм захисту не позбавлений ризиків. Наслідки неконтрольованих судом бронхів можуть стати для людини небезпечнішими за самого збудника в довколишньому повітрі. В екстремальних випадках такі рефлекси можуть спровокувати судомне звуження голосової щілини.

У разі непрямого комунікаційного каналу (чату у WhatsApp між носом і легенями) відстань між верхніми та нижніми дихальними шляхами долають, так би мовити, без кабелів – за допомогою крові. Якщо слизову оболонку носа алергіка подразнює пилок, то це спричиняє не лише пряме алергічне запалення носової порожнини із супутнім чханням, свербежем і виділеннями секрету, у декого це призводить до запалення бронхів – навіть безпосередньо не контактуючи зі збудником. Чому так стається і який механізм цього процесу? Відповідь: ніс і легені комунікують за допомогою медіаторів (цитокінів) у кров’яному потоці. Вони виникають у нашому прикладі як реакція на алергічне запалення в носі, потрапляють там у кровоносні судини й уже ними переміщуються в нижні органи дихання, провокуючи запальні процеси. Нежить, що виник унаслідок застуди, теж можна перенести «бездротовим» способом униз і спричинити там запалення. У деяких пацієнтів із нежитем, навіть коли вірус не потрапляє у бронхи, розвиваються запальні реакції в нижніх дихальних шляхах, бо ніс виробляє медіатори, що спричиняють набряк та активне слизоутворення поверхонь бронхів. Така «бонусна реакція» бронхів у разі нежитю часто минає непомітно для здорової людини й не породжує жодних скарг. Проте вона виконує важливу роль: захисні механізми легень завдяки системі раннього реагування завчасно переходять у «режим бойової готовності». Здебільшого це матиме сенс. Хоча для хронічно хворих такий WhatsApp-чат між носом і легенями має й певні недоліки. В астматиків і пацієнтів з ХОЗЛ ця «завчасна реакція тривоги» може спричиняти істотні проблеми, зокрема кашель або навіть задишку. Справді, більшість тяжких нападів астми спричинені застудними інфекціями в носі ще задовго до того, як вірус досягне нижніх органів дихання! Тобто система раннього реагування загрозливо реагує понадміру. Ось у такій ситуації легеням справді хочеться висваритися на ніс, мовляв: закрийся й вимкни смартфон!

Носова функція кондиціонера

Внутрішня поверхня легені, якщо порівняти з носом, просто гігантська, до того ж дуже вразлива до випаровування й висихання. Тож завдання носа – зволожувати повітря для легень і підігрівати його до температури тіла. Для цього він послуговується двома ефективними механізмами. Перший: внутрішня поверхня носової порожнини істотно збільшується завдяки складчастості слизової оболонки в носових раковинах. Слизова оболонка носа дуже добре насичена кров’ю, тож її тепла цілком вистачає, щоб підігріти повітря до оптимальних температур. Другий: 45 тисяч залоз слизової оболонки носа щодня виділяють більш ніж пів літра секрету, який додатково зволожує повітря. Потенціал носа до зволоження просто неймовірний і за потреби може зрости в кілька разів: наприклад, під час довгих перельотів через украй сухе повітря в салоні літака ми втрачаємо до двох літрів рідини! Однак такі «водяні фільтри» важливі й для функціонування самого носа! Водорозчинні речовини в повітрі майже повністю потрапляють у полон у носі, де їх знешкоджують. Тож така механічна фільтрація часточок у носових раковинах дає змогу виловити з повітря більші чужорідні часточки, а також багато збудників хвороб. Однак, на жаль, дрібнодисперсний пил, діаметром менш ніж десять мікрометрів (одна мільйонна метра), не затримується носовим фільтром, наражаючи на небезпеку внутрішні дихальні шляхи.

Більшість людей у буденному житті мало зважає на різницю між носовим і ротовим диханням, але насправді вона колосальна! Завдяки тривалому носовому диханню в нижні органи потрапляє лише підігріте, зволожене й відфільтроване повітря. Це ключова перевага! Ефект такий важливий, що природа змушує дітей під час народження дихати тільки носом. Лише в екстрених випадках, коли закладений ніс, їм дозволено дихати ротом. Те, що цілком звичне нам, дорослим, спричиняє в малюків великі проблеми й веде до задишки та паніки. Наскільки важливе носове дихання для легень, помітно, коли його тимчасово вимкнути або коли ротове дихання затягується на триваліший час. Дихати лише носом, наприклад під час фізичних навантажень, не можна. Чи ви бачили тріатлоніста, який проминав лінію фінішу із закритим ротом? У професійних спортсменів надто часто помітні наслідки того, що немає носового «ефекту кондиціонера». Учасники олімпійських ігор із видів спорту на витривалість удвічі-утричі частіше мають астму, спричинену фізичним навантаженням, порівняно з іншими людьми, а учасники зимових олімпійських ігор – ще частіше. Висловлена підозра чи навіть діагноз «астма» спонукає більшість спортсменів закуповувати медичні препарати, щоб підвищити фізичні показники, але це геть неправильно. Самі спробуйте. Потренуйтеся, як бігун на довгі дистанції чи біатлоніст при мінус 20 і максимум 10 відсотках вологості повітря на бігових лижах! У разі 40, подеколи 50 дихальних циклів за хвилину більшість бронхів справді починають посвистувати.

Крім шкідливих речовин, ніс відфільтровує збудників хвороб. Тож і тут діє правило: якщо фільтр зламався або тимчасово недоступний (наприклад, під час штучного вентилювання з використанням трахеостомічної трубки), то вже невдовзі варто очікувати занесення в нижні дихальні шляхи збудників, які стануть вихідною точкою для інфекційних захворювань, зокрема бронхіту й запалення легень.

Тому ніхто не ставить під сумнів те, що отоларингологи й пневмологи доречно розглядають верхні та нижні дихальні шляхи як одне ціле, а концепція United Airways обов’язкова в успішному лікуванні хронічних захворювань органів дихання. Зерно багатьох бронхіальних хвороб посіяне в носі. Чи воно зійде – залежить насамперед від вчасного й послідовного недопущення «переходу на інший поверх». Кашель та хронічний бронхіт, до речі, нерідко дають хворому спокій лише після ретельного лікування хронічного запалення навколоносових пазух. Ніс і бронхи нероздільні.