Читать книгу Ода до радості (збірник) - Галина Вдовиченко, Ирэн Роздобудько, Сергей Жадан - Страница 6

На заключній стадії проектування від найменших, регулювальних куль довелося відмовитись. При таких розмірах підйомних куль кронштейни виходили збіса великими і могли розвалити стільчик у повітрі. Таким чином, апарат ставав некерованим, і Стьопа мусив покладатися лише на якір, погоду і Господа Бога. Зрештою 24 серпня, у День незалежності України, спроектований Тихоном геліостат був готовий до першого вильоту.

Слабкий і беззвучний, неначе розчинений у повітрі дощ припинився ще день тому. Серпневе небо над Бабариками википіло до білястої кірки, мілкі калюжі попересихали, а зголодніла риба високо вистрибувала з річки, хапаючи поодинокі, замлілі від спеки мушки. Задовго до дев’ятої ранку спека починала виснажувати, висмоктувала живильні соки з пор, неквапом в’ялила мозок, зате комарів було менше, особливо на відкритих місцях.

Як тестовий полігон Стьопа вибрав простору галявину, що втиснулась поміж кущів за півкілометра на схід і трохи нижче від пагорбу, на якому розташувались Бабарики, – у цьому місці історичний запуск геліостата зможуть побачити всі жителі села, фактично не виходячи з хат і не залишаючи городи. Восени, коли починалися затяжні дощі, її всуціль заливало водою, проте нині, у розпал літа, чистину встеляв шар невисокої чіпкої трави.

Піднявшись на світанку, хлопці перетягли на прогалину все необхідне для випробувань: дерев’яне крісло з прибитими цвяхами пасами безпеки, нейлонові кулі, придбані у спеціалізованому магазині на Петрівці, апарат для нагнітання (куплений там же), балони з гелієм, причальні мотузки (по-авіаційному – гайдропи), Стьопину пневматичну рушницю, мотоциклетний шолом Зиновія Гордійовича, який Стьопа зібрався вдягти перед зльотом, і чотири металеві палі, якими батьки Мар’янчика припинали бичків на вигоні і які мали правити за якорі геліостата. Програма першого тестового польоту була простою: Тихон мав відв’язати три з чотирьох причальних канатів, що ними геліостат кріпився до твердого ґрунту, а четвертий помалу попускати, спостерігаючи, якої висоти досягне апарат. Не знаючи про фатальну помилку, допущену в процесі проектування, Тихон вірив, що кількість гелію, закачаного в кулі, ідеальна для того, щоб апарат зависнув недалеко від землі, а тому щиро сподівався, що втримувати його буде не важче, ніж повітряного змія при слабкому вітрі.