Читать книгу Скарбниця народної мудрості - Группа авторов - Страница 3

Весна

Весна ледачого не любить.

Весняний день рік годує.

Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає.

Весна гарна квітами, людина характером.

Весна говорить – уроджу, а осінь каже – я ще погляджу.

Весна не за горами – вона приходить, не давши телеграми.

Дай, боже, веснувати, лиш не переднівкувати.

Не марнуй часу даремно: пройде весна – не вернеш.

Проспиш весною – заплачеш зимою.

Літо

Бджоли раді цвіту, люди – літу.

Дощове літо гірше осені.

Літо запасає, а зима з’їдає.

Що літом придбаєш, то зимою маєш.

Одно літо ліпше, як сто зим.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим гріться.

Влітку і качка прачка.

Діти, діти! Добре з вами вліті, а зимувати – то горювати.

Дріба-дріта серед літа, прийшла зима – хліба нема.

Коли ти вліті не ходив по малину, взимі вже пізно.

Коли б то можна через зиму котом, через літо – пастухом, а на Великдень – попом.

Літом і баба сердита на піч.

Літом старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»

Літом сякий-такий бур’янець – як хліба буханець.

Літо собироха, а зима прибероха.

Не проси літа довгого, а проси теплого.

Прийде літо, то є розмаїто, прийде зима, то хліба нема, і чоботи ледащо, і робити нема що.

Що літом родить, те зимою шкодить.

Я дав би дві зими за одне літо.

Осінь

Восени ложка води, а дві грязі.

З осінньої дороги не витягнеш ноги.

Восени й курчата курми будуть.

Не чекай од осені сонця.

Осінь іде і за собою дощ веде.

Осінню і буряк м’ясо.

Осінь говорить – гнило, а весна – мило, тільки лиш би било.

Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш».

Осінь на рябому коні їздить.

Осінь одного заморозить, а зима двох.

Осінь сумна, а весело жити.

Як прийде осінь, кожному хосен.

Зима

Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.

Зимнє тепло – як мачушине добро.

Кожухова латка взимі як рідная матка.

Вовки зиму не з’їдять.

Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

Зима! Кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

Зима – матка, виспишся гладко.

Зима невелика, та в неї рот великий: хто це забуває, то й його з’їдає.

Злая зима збіжжю шкодить і порожні колоски родить.

І собака зимою про хату думає.

Коли б не зима, то й літо довше було б.

На зимне не дмухають, лиш на гаряче.

Хто має розум, той не їде зимою возом.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Місяці

* * *

Січень наступає, мороз людей обнімає.

Січень не так січе, як у вуха пече.

* * *

Вже лютий геть підгриз, кидай сани, бери віз.

Питає лютий, чи ти добре взутий.

* * *

Март з водою, квітень з травою, а май з квітами.

Март невірен: то сміється, то плаче.

* * *

Мокрий квітень, сухий май – буде в клуні рай.

Сухий квітень, мокрий май – буде добрий урожай.

Цвітень – переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

* * *

Коли прийде май, то за себе дбай.

Майська роса коням лучче вівса.

* * *

У червні на полі густо, а в коморі пусто.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

* * *

У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить.

* * *

У серпні серпи гріють, а вода холодить.

У серпні спина мліє, а зерно спіє.

* * *

У вересні одна ягода, і то гірка рябина.

Як вересніє, то й дощик сіє.

* * *

Жовтень ходить по краю та й гонить птиці з гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

* * *

В листопаді голо в саді.

Листопад – вересню онук, жовтню син, зимі – рідний брат.

Листопад зимі ворота одчиняє.

* * *

Грудень рік кінчає, а зиму починає.

Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.

Прийшов грудень, приніс студінь.

ДНІ ТИЖНЯ

У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

На вівторок бід зібралось сорок.

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.

Середа та п’ятниця – четвергу не укажчиця.

Краще тепер, ніж у четвер.

Не гляди, що п’ятниця, тогди бери, як трапиться.

Субота – не робота, а в неділю нема діла.

Йому щодня неділя.

Неділя – день вимушеного безділля.