Читать книгу Видатні наукові відкриття. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 9

Розвиток фізики і механіки тісно пов’язаний з розвитком культури як матеріальної, так і духовної. Так, для появи фізичних ідей потрібен цілком певний рівень технічного розвитку, а для цього має бути на потрібному рівні механіка. Люди століттями накопичували різноманітні спостереження, а в ряді випадків проводили необхідні досліди й одержували важливі результати. З іншого боку, сама фізика, поява нових відкриттів дозволяли створити принципово нові технічні пристрої. Така взаємодія й взаємне збагачення фізики й механіки відбувається часом стрибкоподібно, а періодичність цих стрибків визначається багатьма факторами.

Фізика (від грецького «природа») – наука про природу, що вивчає найпростіші і водночас найзагальніші властивості матеріального світу. Її можна також більш розгорнуто визначити як науку, що вивчає загальні властивості та закони руху речовин та полів. Закони фізики лежать в основі всього природознавства.

Фізика – наука багатогранна. Вона пізнає закони навколишнього світу й вивчає закони зародження й існування речовини, її внутрішню будову. За об’єктами вивчення вона поділяється на фізику елементарних частин, атомних ядер, атомів, молекул, твердих тіл, плазми тощо. А до основних розділів належать передусім механіка, оптика, електрика та магнетизм, термодинаміка, квантова, атомна, статистична фізика, теорія відносності тощо. А ще фізика поділяється на теоретичну та експериментальну. В теоретичній фізиці вчені розробляють нові співвідношення, формули та закони, користуючись лише математичним апаратом та базуючись на раніше відомих законах фізики. Тут головні інструменти – папір та олівець. В експериментальній же фізиці отримують нові зв’язки між явищами завдяки фізичним вимірюванням. У цьому разі інструментарій ученого набагато більший – це найрізноманітніші вимірювальні пристрої, прискорювачі тощо.

Фізика і її молодша сестра механіка завжди мали тісний контакт із сусідніми науками: астрономією, хімією, мінералогією, біологією, технікою. Нерідко, особливо в період становлення класичної фізики, вчені були, по суті, енциклопедистами. Та й зараз фізика іноді звертає свою увагу на суміжні галузі, що дає змогу одержувати нові результати. Природним є дуже тісний зв’язок фізики з математикою, яка стала інтелектуальним знаряддям для фізики. Часто успіхи фізики визначалися попередніми або одночасними успіхами в математиці. І навпаки, постановка фізичних завдань найчастіше обумовлювала прогрес у математиці. Тісний взаємозв’язок фізики з іншими науками визначив появу нових самостійних дисциплін, таких як математична фізика, фізична хімія, астрофізика, геофізика, біофізика тощо.

Фізика своєрідно пов’язана з філософією, що часто стимулювала розвиток фізики, але часом і гальмувала фізичний прогрес. Нерідко у фізиці працювали люди, відомі насамперед як філософи. Поза всяким сумнівом, успіхи природознавства впливали на всіх філософів. А багато фізиків у ряді випадків висували важливі філософські ідеї.

Подібно до того, як історія народів і держав віддає шану тільки значним подіям й видатним людям, історія фізики розглядає лише вершини дослідження й тих, хто їх досягав. Разом з тим, фізика – це плід колективної роботи, й потрібно цінувати працю тисяч людей, які брали участь у створенні науки.

Фізика ніколи не володіла готовою закінченою формою на всі часи й не претендувала на остаточну істину. І все-таки існує підтвердження її об’єктивної істинності. Історія фізики постійно дає приклади того, як дві повністю незалежні теорії (оптика й термодинаміка, хвильова теорія рентгенівських променів і атомна теорія кристалів) раптово сходяться й вільно по’єднуються одна з одною.