Читать книгу Людина цифрова. Четверта революція в історії людства, яка торкнеться кожного - Крис Скиннер - Страница 12

Одночасно з революцією в історії людства відбувається еволюція діджиталізації. Цифрове людство з’явилося не протягом однієї ночі, а формується останні 70 років. Наприклад, чимало людей ще 10 років тому активно обговорювали Web 2.0, інтернет другого покоління. Я цікавився технологіями все життя і вважаю, що ми переживаємо четвертий етап технологічної еволюції. Цифровий 4.0, якщо хочете. Нарівні із розумінням людства, що переживає цифрову трансформацію, важливо розуміти витоки, шляхи виникнення й розвитку цієї трансформації.

Зародження обчислювальної техніки і розвиток Всесвітньої павутини

Витоки Всесвітньої павутини сягають епохи конструювання перших комп’ютерів. Я не буду детально розмірковувати про це, бо, сподіваюся, ви бачили фільм «Гра в імітацію» з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі, що зіграв Алана Тюрінга. Дія фільму розгортається в роки Другої світової війни. Самсе тоді Тюрінг взявся розшифрувати код «Енігми» (хоча поляки заявляли, що зламали його десятьма роками раніше). Війни часто є двигуном прогресу. Просто пригадайте проєктування і розроблення повітряного транспорту в роки Першої і Другої світової війни. Друга світова посприяла і розвитку обчислювальної техніки.

Як я вже згадував, ENIAC був першим універсальним електронним комп’ютером у світі. Після створення ENIAC у Пенсильванському університеті винахідники Джон Преспер Еккерт і Джон Вільям Моучлі заснували EMCC, першу комерційну комп’ютерну компанію, яка взялася проєктувати нові моделі комп’ютерів для комерційних і військових цілей. Спочатку її збиралися назвати Electronic Control Company, але до моменту виходу на ринок її назву змінили на «Комп’ютерна корпорація Еккерта – Моучлі». За деякий час фірма запропонувала свій універсальний автоматичний комп’ютер (UNIVAC), і саме цією комп’ютерною системою скористалася NASA в 1960-і роки для пілотованих польотів на Місяць. Беручи до уваги закон Мура, який свідчить, що потужність комп’ютерів подвоюється що два роки, а самі комп’ютери за той же період дешевшають, ці системи були доволі примітивними. Фактично, обчислювальна потужність ваших розумних годинників Apple вища за ту, що була задіяна під час запусків «Аполлона» на Місяць, тому ми стверджуємо, що колонізація Марса є цілком реальною можливістю.

Обчислювальні потужності, що були в розпорядженні приватних компаній, почали зростати, і на хвилі цього процесу до боротьбидолучилася низка нових фірм. Найбільшою серед них стала IBM. У цій компанії можна було купувати, і саме вона придбала набір команд Series 360 у неймовірного винахідника і засновника Wang Laboratories доктора Ван Аня. До 1980-х років казали, що «нікого ще не звільнили за те, що він щось купив у IBM», тому численні конкуренти цієї фірми зазнали поразки до кінця дисятиліття: Digital Equipment Corporation (DEC), Wang, International Computers Limited (ICL), Burroughs and Sperry. Приголомшливе досягнення для компанії, чий президент колись критикував комп’ютери як «машини, обсяг світового ринку яких становить не більше п’яти штук».

Проте IBM помилково списала з рахунків і іншу технологію, що зароджувалася – операційну систему для персональних комп’ютерів (ПК),– хоча спочатку і панувала в цьому сегменті як перший комерційний виробник ПК. Насправді маловідомим фактом є те, що нинішнім своїм успіхам компанія Microsoft зобов’язана Мері, матері Білла Гейтса.

Мері Гейтс була однією з перших жінок, яка стала директором банку First Interstate Bank, а згодом увійшла до ради директорів United Way of America. У 1983 році вона стала першою жінкою, яка очолила цю структуру. Вона була штатним членом виконавчого комітету в Національній раді, і це серйозно допомогло компанії її сина пережити кризовий для нього період. Справа в тому, що в 1980 році вона розповіла про компанію сина Джону Опелю, колезі по комітету. Опель був головою компанії IBM, і Мері сказала йому, що фірма її сина могла б допомогти в новому бізнес-напрямку, яке IBM нещодавно почала освоювати. За кілька тижнів IBM ризикнула, уклавши з Microsoft контракт на розроблення операційної системи для першого персонального комп’ютера. Завдяки успіху IBM PC справи Microsoft пішли покращилися, і, врешті-решт вона стала найбільшим розробником ПЗ у світі. Кумедно вийшло, чи не так?

Іншим технологічним важкоатлетом тих часів, який розкритикував ідею ПК, був Кен Олсен, засновник компанії DEC. Він вважав, що «не існує жодної причини, з якої хтось захотів би мати вдома комп’ютер». Це той самий хлоп, який забракував операційну систему Unix як сурогат, хоча у 1980-і роки керував однією з найбільших у світі комп’ютерних компаній. Не дивно, що незабаром його фірма програла конкурентам. Олсен покинув DEC в 1992 році, а в 1998 році саму DEC поглинула компанія Compaq.

Приблизно в той самий період декілька провідних інженерів активно розробляли сучасний інтернет, серед яких були Айвен Сазерленд і Роберт Тейлор, зайняті в проєкті «Мережа агентства Міністерства оборони США з перспективних досліджень» (ARPANET), і Кевін Келлі, який працював у компанії Well, а згодом завдяки якому почав виходити журнал Wired. Однак вище за інших я ставлю сера Тіма Бернерса-Лі.

Багато хто називає його батьком сучасного інтернету, оскільки саме Бернерс-Лі розробив основи технологій, якими всі ми користуємося сьогодні: HTML, URL і HTTP.

• Мова гіпертекстової розмітки (HTML): мова розмічування (форматування) веб-сторінок.

• Уніфікований покажчик ресурсу (URI): унікальна «адреса», за якою можна знайти будь-який ресурс в мережі, що також відома як URL.

• Протокол передання гіпертексту (HTTP): забезпечує перехід до будь-яких ресурсів у мережі за гіперпосиланнями.

Ці три концепції він описав у дослідницькій статті, опублікованій в 1990 році в ЦЕРНі – Європейському інституті ядерних досліджень поблизу Женеви, де працював з 1980 року. Ця стаття була розширеним варіантом іншої публікації, яку можна вважати меморандумом про заснування сучасного інтернету,– «Управління інформацією. Проєкт», яку надали в ЦЕРНі в березні 1989 року. Складно повірити, але проєкт спочатку відхилили. Якого керівник на той час Майк Сендалл написав на обкладинці: «Непереконливо, але цікаво». Всесвітня павутина так ніколи і не стала офіційним проєктом ЦЕРНу, однак Сендалл виділив Бернерс-Лі час на розроблення цієї технології, що призвело до прориву в 1990 році.

Отже, перше покоління сучасного інтернету відраховують з 1990 року, тобто інтернет на 45 років молодший за обчислювальну техніку. Відтоді кожне наступне покоління інтернету тривало близько 10 років. У 2000-і роки панував Web 2.0. Зараз ми розробляємо Web 3.0 – інтернет цінностей. Незабаром ми увійдемо в еру інтернету речей – Веб 4.0. У 2030-і роки настане час «семантичної павутини» — Web 5.0.

Web 1.0. Зародження мережі

Як я вже згадував, після майже півстолітнього розвитку технологій було запущено звичну нині мережу, в основу якої лягли докладні описи HTML і URL, складені Тімом Бернерс-Лі. Це було в 1990 році, і відтоді інтернет перетворюється майже кожні 10 років. У наші 2010-і роки будується Веб 3.0 – «інтернет цінностей», про який я детально розповідаю в іншій моїй книжці ValueWeb. Але повернімося в 1990 рік і обговоримо, що тоді сталося.

Тім Бернерс-Лі запустив перший сайт 6 серпня 1991 року. Сайт був зовсім простенький, як і всі веб-сторінки того часу. Більшість сайтів тоді належала академічним інститутам і дослідницьким організаціям і призначалася для збирання інформації. Наприклад, Wired, Bloomberg та Internet Movie Database (IMDb) мали свої сайти вже в 1993 році, незабаром за ними пішли інші. Хоча ці веб-сайти здебільшого повідомляли інформацію,– одні більш наочно, інші – менш, але жоден з них не був інтерактивним.

Інтерактивність насправді прийшла в інтернет лише після того, як його потенціал оцінили діячі порноіндустрії. Як і будь-яка нова технологія, секс і порнографія стали каталізаторами швидкого становлення. Наприклад, валовий прибуток електронної дошки оголошень Event Horizons до 1993 року перевищив $3,2 млрд на рік. Власник цього сайту Джим Максі просто найняв десять співробітників, аби ті сканували фотографії, форматували їх і викладали в мережу для скачування. Вони не вдавалися до маркетингових кроків, про їхню роботу дізнавалися через сарафанне радіо. Незабаром з’явилося безліч подібних сайтів, і розпочалася історія онлайн-комерції.

Інакше кажучи, рушійна сила порнографії призвела до інтернет-комерції, причому перші платежі оформлювали через кредитні картки для оплати в інтернеті. Першим комерційним сайтом, який почав приймати до оплати картки, став books.com. Ним володіла американська книжкова мережа Book Stacks Ltd., яка з 1980-х вела дошку оголошень, а в 1992 році перейшла на електронну дошку оголошень у мережі – за три роки до запуску Amazon. Пізніше її поглинула Barnes & Noble.

Інша визначна подія сталося 11 серпня 1994 року, коли американський рітейлер NetMarket уперше здійснив безпечний комерційний онлайн-платіж. Ця угода відчинила двері до епохи інтернет-комерції. Після того як в 1995 році запустилися сайти Amazon і eBay, почали формуватися і інші сучасні стандарти онлайн-торгівлі, впроваджені Google (1998), PayPal (1999; спочатку x.com) і Alibaba (1999). Всього за 20 років, до 2014 року, ринок роздрібної інтернет-торгівлі в одній лише Великій Британії зріс до .100 млрд на рік.

Це було десятиліття Web 1.0: мережа еволюціонувала від першого сайту до тисяч сайтів, на яких можна було придбати що завгодно – від платної інформації до товарів. То були часи Netscape і AOL, стаціонарного телефонного зв’язку та модемів.

Найважливіша ознака інтернету першого покоління в тому, що він був гранично структурований і його добре контролювали. Бізнес керував інтернетом. Сайти працювали за моделями B2C (бізнес – користувачам) і B2B (бізнес – бізнесу). Слідом за інформаційними послугами в інтернеті з’явилася торгівля, що серйозно стимулювала його стрімкий розвиток. Як я вже згадував, перші платіжні системи слугували для прийому платежів за кредитними картками, але незабаром компанії переконалися, що заповнення форм є обтяжливим процесом і перешкодою для онлайн-торгівлі, тому з’явилися фірми, які вели виключно інтернет-платежі.

PayPal – американська компанія, яка сьогодні є загальновизнаним лідером у сфері інтернет-платежів в Європі і США (у Росії такі послуги надає Yandex.Money, а в Китаї – AliPay), але так було не завжди. У 2001 році в Bloomberg[3] вийшла стаття, де обговорювали потенційний вихід PayPal на IPO (первинне публічне розміщення акцій):

На інтернет-ринку, спраглому до історій успіху, PayPal (PAPXX) є однією з перших запалених зірок, сповнених потенціалу. Ця компанія з міста Пало-Альто (штат Каліфорнія) обробляє платежі для покупців і продавців на веб-сторінках онлайн-аукціону eBay Inc. (EBAY) та інших гравців ринку електронної комерції. Світ високих технологій просто скам’янів, коли 28 вересня поточного року компанія подала документи на IPO в розмірі $80 млн… Раніше в цьому ж році керівники PayPal вели переговори про продаж eBay, Citibank (C) і іншим компаніям, але, на думку аналітиків та інвестиційних банкірів, запитувана PayPal стартова продажна ціна – понад $700 млн – непідйомна для жодного з претендентів.

На той момент у eBay була власна платіжна система Billpoint, розроблена спільно з WellsFargo. Billpoint, яку вважали основним конкурентом PayPal, обробляла близько 25 % всіх інтернет-платежів, а PayPal – 65 %. У 2001 році eBay спробувала придбати PayPal. Цікаво, як змінюються часи. У 2001 році PayPal оцінювали в $700 млн, а сьогодні її ринкова капіталізація лише близько $50 млн. Однак її приклад демонструє, наскільки важливі інтернет-платежі в електронній комерції.

Підсумую міркування про Web 1.0. У той період банки запускали власні сервіси, а потім з’явився онлайн-банкінг. Спершу більшість веб-сайтів банків нагадували за формою брошури, а перша система онлайн-банкінгу була запущена в 1995 році компанією WellsFargo. Я добре пам’ятаю ті часи: більшість банків вважала, що завдяки представництву в мережі вони зможуть скасувати відділення і перевести всіх клієнтів на онлайн-розрахунки, але все виявилося не так просто. Клієнти не довіряли онлайн-банкінгу, а самі банківські сервіси часто були дуже недосконалі. Сайти стали перехідною формою від традиційних бухгалтерських книг до онлайн-бухгалтерії і відтоді дуже змінилися.

3

“Can PayPal Pull This Off?” Bloomberg Businessweek, 29 October 2001.