Читать книгу Людина цифрова. Четверта революція в історії людства, яка торкнеться кожного - Крис Скиннер - Страница 8

Отже, людина цивілізувалася і почала домінувати на Землі, навчившись існувати групами із сотень особин. Зрештою, спільні переконання дозволили нам об’єднатися, а об’єднавшись, обрати собі вождів. Віра – ключова відмінність людей від мавп. Наприклад, антрополога Десмонда Морріса запитали, чи вірять мавпи у Бога, він впевнено відповів: «Ні». Атеїс Морріс в 1960 році написав знакову книжку «Гола мавпа», у якій стверджував, що люди, на відміну від мавп, вірять у загробне життя, оскільки частиною задоволення, одержуваного від творчої роботи, є почуття, що завдяки їй ми будемо жити і після смерті».

Це частина структури наших спільних переконань, що дає змогу нам працювати разом, жити разом і об’єднуватися сотнями і тисячами. Ось так релігія стала ключовим фактором, що сформував людські уявлення про порядок і структуру, і лідерами ми обрали тих, хто був найближче до наших богів,– храмових жерців. Однак коли люди почали жити осілими землеробськими общинами, формуючи структуру, це призвело до нових проблем. Історично людина була кочівником, мандрувала у пошуках їжі, переходячи з місця на місце, коли один сезон змінював інший. Раптом ми розселилися у більші громади та після винайдення плугавзялися за сільське господарство. Це означало, що відтепер набагато менше людей могли створювати продукти харчування, натомість присвятивши себе іншим справам. Це означало, що наймогутніші люди могли зібрати інших навколо себе і стати царями або виявитися призначеними ватажками спільних переконань або жерцями в спільній номенклатурі.

Зрештою стали виникати великі міста. Вважається, що найдавніше збережене місто – це Єрихон, якому понад 10 000 років. Інші історики називають Еріду, місто в стародавній Месопотамії, яке розташоване поблизу Басри в сучасному Іраку. Еріду 7500 років. Хоч би як було, обидва ці міста дуже старі. Поступово всередині стін цих міст осіли тисячі людей, спосіб життя яких змінився і ускладнився раз і назавжди.

Місто сформувалося на базі Еріду як координаційний осередок трьох давніх цивілізацій: самаррської культури на півночі; семітської, представники якої здавна пасли кіз і овець; шумерської – найдавнішої цивілізації у світі. Саме шумери запровадили найдавнішу форму грошей.

Шумери винайшли гроші, оскільки їхній бартерний обмін якоїсь миті перестав працювати. Це відбулося внаслідок того, що групи людей, зайнятих землеробством, ставали дедалі численнішими. Осіле життя кардинально змінило розподіл праці всередині громади: раніше кожен член групи забезпечував себе і сім’ю за допомогою полювання і збирання, тепер же доводилося обробляти землю спільно. Землеробство забезпечувало достаток у добрі роки, але коли була посуха, запасів їжі не було, бо не було можливості заохотити фермерів зберігати її надлишок у врожайні роки, щоби покрити голодні періоди. Тому виникла потреба в новій системі, і тогочасні релігійні лідери – уряд, якщо хочете,– винайшли гроші. Від самого початку гроші були інструментом для управління суспільством і економікою. Держави, що мали гроші, мали економіку, з якою іншим доводилося рахуватися; ті країни, у яких грошей не було, такої можливості були позбавлені.

Яким чином жерцям вдалося зробити цю нову віру життєздатною? Через секс. У Шумері було два найважливіших божества: Баал, бог війни і стихій, і Іштар, богиня родючості. Іштар запліднювала землю і злаки, а також дарувала насолоду і любов.

Ті, хто мав щойно винайдені гроші, діставав можливість користуватися благами Іштар. Схема така. Люди йдуть до храму і пропонують надлишки свого зерна жерцям. Жерці запасають зерно на важкі часи, аби убезпечити себе від голодної зими і на випадок неврожаїв. За зерно вони платять хліборобам гроші. Сформувалася спільна віра в нову форму вартості – монету. Що вони могли зробити з цією монетою? Обміняти її на секс.

Ось як описував цю систему давньогрецький історик Геродот:

«Кожна вавилонянка бодай раз за життя [мусила] сідати у святилищі кохання і… віддаватися чужинцеві… чужинці ходили й робили свій вибір. Неважливо, яку кількість грошей їй заплатять; жінка не мала права відмовити, бо це вважалося б гріхом; гроші, зароблені таким чином, вважалися священними. Після парування, виконавши священний обов’язок перед богинею, жінка поверталася додому, і потім вже за жодні гроші не оволодієш нею вдруге. Красуні і статні дівчата швидко йдуть додому, а негарним доводиться довго чекати, поки вони зможуть виконати закон. І справді, деякі жінкимусили залишатися у святилищі навіть по три-чотири роки».

Отже, гроші були священні, і кожна жінка бодай раз у житті мусила добровільно вдатися до храмової проституції. Ось чому Іштар була відома також під іншими іменами, на кшталт Хар і Хора, від яких походять слова «блудниця» та «повія» (harlot і whore). Ось чому проституція – найдавніша професія у світі, а бухгалтерія – друга за давністю. Гроші, нерозривно пов’язані з релігією і владою, стали тим елементом, що скріплює суспільство спільною вірою, яка обґрунтовувала перевиробництво продовольства і товарів і допомагала ладнати одне з одним навіть у роки посухи.