Читать книгу Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших - Лиз Бурбо, Лиз Бурбо - Страница 6

Саме так! Те, що потрапляє в поле твого зору, усіляко намагається показати, ким ти є насправді, неначе дзеркало. Знаю, цю ідею не так уже й просто визнати. Сама собою вона не складна, але насправді дуже складно визнати, що вона стосується нас, бо за нас вирішує наша пиха, особливо в ті миті, коли нам не подобається те, що бачимо. І навіть тоді, коли милуємося кимось, часом усе одно складно визнати, що хтось такий особливий, так відрізняється від нас.

Що ти бачиш довкола себе? Як сприймаєш людей, з якими живеш? Як сприймаєш людей, з якими працюєш? Як загалом сприймаєш людей, з якими перетинаєшся на дорозі, у торговельному центрі, на вулиці? Усе, на що спрямовуєш погляд, – це твоє відображення. Якби ти скористалася цією теорією дзеркала бодай у кількох ситуаціях, то щодня у твоєму житті ставалася б дуже важлива трансформація.

Припустімо, що в цьому житті на цій планеті, щоб допомогти краще пізнати себе, допомогти еволюціонувати й побачити, ким ти є насправді, тебе оточили великою кількістю дзеркал. Хоч куди йдеш, хай що робиш, безперервно споглядаєш у дзеркалі себе. Замість того щоб бачити агресивних або неприємних людей чи унікальних особистостей, уяви, що вони – це дзеркало, і твоє життя зміститься на якісно новий етап.

Коли у ванній кімнаті ти стоїш перед дзеркалом, то очевидно, що людина, на яку дивишся, – це ти власною красивою персоною. Обличчя, яке бачиш у відображенні, може бути похмуре чи щасливе, радісне чи сумне, з гладенькою шкірою чи вкрите вуграми – воно може бути будь-яке, але ти завжди знаєш, що дивишся на себе. А коли відображення не подобається, ти ж не ненавидиш дзеркало, чи не так?

Саме це стається в житті: усі люди, яких притягуєш, відображають певний аспект твоєї особистості. Щодня надсвідомість проєктує ситуації, щоб довкола з’явилися люди, потрібні саме тобі, щоб цієї миті ти змогла ліпше пізнати себе. Як я вже зазначала, цю ідею прийняти непросто. У дев’яти з десяти випадків наша реакція така: Це неможливо! Я не така! Я не така егоїстична! І точно не така нетерпляча! Можливі також варіанти: Я не така доладна, як вона! Я не така класна, не така наполеглива! Ми постійно порівнюємо себе з іншими, постійно визначаємо, які люди гірші, а які кращі за нас.

Коли живемо за цією філософією, за цією концепцією, то постійно повторюються ситуації, коли ми не можемо прийняти інших такими, як вони є. Однак щойно ти визнаєш той факт, що все, що притягуєш у власне життя, є лиш твоїм відображенням; коли зупинишся і спитаєш себе: «Чи може бути, що і я така? Яка частина мене схожа на цю людину?» – тоді, навпаки, відкриєш своє серце. Твоє внутрішнє сонце одразу ж подарує тобі світло, щоб бачити ясно. Щойно відкриєш своє серце, одразу ж відкриється енергетичний центр на рівні лоба. Світло з твого серця підійметься до голови, і станеться осяяння! Раптом ти почуєш, як з вуст зриваються слова: «Ага!!! Я зрозуміла!» І ти сяятимеш від щастя, коли прийде це нове усвідомлення.

Хочеш, наведу приклад. Припустімо, твій партнер почав лінуватися, повертаючись із роботи, став проводити забагато часу перед телевізором. Якщо неймовірно дратуєшся, коли бачиш таку поведінку, якщо осуджуєш його й кажеш собі: «Я постійно маю давати йому прочухана! Мені набридло постійно про все думати й просити його, щоб він зробив те, що має!» – значить, завдяки цій ситуації тобі потрібно дещо дізнатися про себе. Припустімо, ти дратуєшся, коли бачиш, що діти не виконують домашніх завдань, не допомагають удома, – ти вважаєш їх лінивими. Усі ці ситуації намагаються показати тобі твою ліниву сторону. Звісно, ти не вважаєш, що лінуєшся: ти надто зайнята тим, що критикуєш лінь інших! Або, може, якась частина тебе вважає, що лінуватися – неприпустимо й ти ніколи не дозволяла собі бити байдики. Це рішення ти прийняла якоїсь миті, ймовірно, тебе так виховали. Може, колись ти відчула огиду, коли дозволила собі досхочу полінуватися? Хай яка була причина, але вона призвела до того, що саме поняття ліні почало провокувати в тебе глибокий неспокій. Ти не можеш спокійно бачити, як хтось наважується й дозволяє робити собі дещо, що в глибині душі лише мрієш робити. Не йдеться про те, щоб закинути всі справи й лінуватися так, як ще світ не бачив; просто добре було б, якби час від часу ти влаштовувала собі сеанси нічогонеробіння. Інколи, звісно, це може нашкодити. Розумієш, про що я?

І так з усіма. Як задуматися, то немає ні доброго, ні поганого, і ми не маємо права судити будь-кого за будь-що. Кожен завжди робить так, як вважає за краще. Якщо хтось і вчиняє неправильно, то кому доведеться пожинати наслідки? Отже, ти не маєш ні судити, ні критикувати. Єдине, що можеш, – використовувати все, що бачиш довкола, щоб ліпше пізнавати себе.

Якщо хочеш ліпше зрозуміти, як ця теорія працює в житті, пропоную виконати одну чудову вправу. Відкинь метушню, присядь і подумай про людину зі свого оточення, яка в цей період породжує в тебе найбільше неспокою. Вибери саме ту людину, яка має дар натискати на правильну кнопку, зачіпати дещо, на що ти постійно реагуєш. Тоді візьми аркуш паперу, ручку й опиши цю людину так, ніби вперше розповідаєш про неї комусь, хто абсолютно її не знає. Розпиши все, що бачиш у цій людині, як чесноти, так і недоліки. Потім уважно проаналізуй написане й розбери, які з перелічених чеснот і недоліків належать саме тобі. Може, знадобляться роки, щоб ретельно дослідити кожен пункт, розгледіти й визнати всі такі аспекти в собі. Однак неважливо, скільки часу на це потрібно. Важливо й добре те, що ти рухаєшся в правильному напрямку, що ти вирішила пізнавати себе завдяки тому, що бачиш у своєму оточенні; що не витрачатимеш час на те, щоб засуджувати інших. Найпрекрасніше в цій теорії те, що, відколи починаєш бачити себе через те, що помічаєш в інших, коли починаєш бачити себе не лише очима, але й внутрішнім чуттям, у тобі вичерпується весь негатив, спрямовуваний на інших. Натомість ти можеш їх зрозуміти, адже відчуваєш усе, що й вони.

Тобі не дає спокою, що хтось займається марнотратством? Якщо так, то ти собі дорікаєш у марній траті певного ресурсу. Може бути, що людина, яку засуджуєш, розтринькує не те саме, що й ти. Може, ця людина пускає за вітром якісь матеріальні цінності, тоді як ти марнуєш власний час і слину, говорячи ні про що. Може, ти гайнуєш енергію, намагаючись змінити життя інших, замість того щоб використовувати цю чисту енергію для власної еволюції. Коротко кажучи, придивися, що саме марнуєш у житті.

Не йметься, коли інший автомобіліст (який, на твою думку, водить дуже кепсько!) підрізає на дорозі й провокує в тобі відчуття страху? Як ти одразу реагуєш? Гніваєшся, засуджуєш цього водія, критикуєш його? Якщо так, то наступного разу, коли станеться така ситуація, спробуй дослідити свою реакцію. Відчувши на мить страх, задумайся, що саме роздратувало тебе в поведінці іншого. Той факт, що він їхав надто швидко? Що йому бракувало поваги? Бракувало уваги? Якщо відчуваєш, що хтось чинить недостатньо шанобливо чи уважно, спитай себе, у якій життєвій ситуації тобі бракувало поваги чи уважності до іншого. Спробуй збагнути, у які миті намагаєшся нав’язати власні ідеї іншим, тавруєш їхній стиль життя тощо, – усі ці ситуації можуть траплятися у твоїх стосунках із партнером, дітьми чи колегами.

Переймаєшся, коли бачиш когось, заможнішого за тебе? Відчуваєш трохи заздрощів, трохи ревнощів, коли бачиш у когось кращий будинок, гарніший одяг, ліпшу роботу, більшу зарплатню чи поважніше звання, ніж у тебе? Передусім здається, що ти працюєш наполегливіше, ніж ця людина, і заслуговуєш як мінімум того, що й вона? Якщо так, тобі несамовито хочеться всього цього. Однак хто стоїть на заваді й не дає з'явитися тим речам у твоєму житті? Ніхто, крім тебе. Ти блокуєш появу цих речей, бо вважаєш, що не заслужила їх, що бути багатою – це погано, це антидуховно, що всі багатії – злодії тощо. У тебе можуть бути різні причини, але точно одне: якоїсь миті ти вирішила, що не заслужила всіх цих красивих речей – це та єдина обставина, чому їх не маєш!

Припустімо, ти дивишся на когось, хто забагато їсть, забагато п’є, хто, здається, втратив контроль, – усе це хвилює тебе. А тепер придивися уважніше, що конкретно тебе хвилює. Утрата контролю? Залежність? Якщо річ у браку контролю, то ти розумієш, що тобі також у деякі моменти бракує контролю над бажаннями – тому й не до вподоби така поведінка. Багато разів у твоєму житті повторюватимуться ситуації, коли ти не захочеш бачити й приймати себе такою, яка ти є; натомість намагатимешся контролювати себе, не дозволятимеш собі їсти й задовольняти власні бажання. Коли є такий вид контролю, коли всередині хочеш чогось, але дієш усупереч власним бажанням, тоді виникає напруженість, яка певної миті провокує вибух. І в такий момент виявляє себе хвороба: чи то алкоголізм, чи то булімія, чи то сексуальні розлади. Якщо намагаєшся здійснити гіперконтроль над власним життям, то якесь із твоїх чуттів може повністю вийти з ладу. Важливо навчитися диригувати.

Однак як стати диригентом, як навчитися порядкувати у власних чуттях? Насамперед потрібно усвідомити те, що зараз ти можеш усього не контролювати, але це не означає, що ти пропаща людина. Усвідом: ти не збираєшся все життя бути такою, однак конкретно в цей період воно сильніше за тебе. Річ у тім, щоб навчитися повністю себе приймати, дозволяти собі час від часу втрачати контроль. У будь-якому разі тільки тобі сплачувати ціну за власні вчинки. Коли збагнеш це, то перестанеш засуджувати себе та інших і поступово зможеш упорядкувати власну проблему, хай чого вона стосується. Проте якщо запевнятимеш себе: «Я не така: я вмію себе контролювати!», то тільки запхнеш себе ще глибше у стресовий стан і дарма постарішаєш.

Повернімося до прикладу із залежністю, коли йдеться про людину, хвору на булімію, алкоголізм, чи таку, яка не може жити без наркотиків або медикаментів. Якщо це тривожить, ти теж маєш залежність від чогось. Яка твоя залежність? Від чого або від кого залежить твоє щастя? Від твого партнера? Роботи? Солодощів? Випічки? Від того, що думає про тебе оточення? Визнай, що зараз ти вчиняєш так, як умієш найкраще, і що одного дня позбудешся залежності від будь-чого й будь-кого. Отже, зможеш без осуду визнати чиюсь залежність.

Ти збагнеш: якщо хтось не може впоратися із собою, втрачає контроль, то він роз’єднаний зі своєю істинною силою, силою самостійно творити власну реальність. Тепер більшість людей має маленькі, середні й великі залежності. І дуже мало тих, хто нічого не очікує від когось або чогось, щоб досягнути щастя. Коли ми навчимося диригувати собою, ліпше пізнаємо себе, тоді помалу, крок за кроком, звільнимося від наших залежностей.

Коли ти стоїш голою перед дзеркалом і ретельно себе розглядаєш, на що звертаєш увагу? Яка частина твого тіла – улюблена? А що ти хотіла б змінити? Якщо не приймаєш майже все своє тіло таким, як воно є, то як можеш очікувати, що інші приймуть тебе? Тіло призначене, щоб дати можливість ліпше пізнати себе, а не для того, щоб знецінювати себе щоразу, коли дивишся у дзеркало! Вважати себе потворною, надто низькою чи надто товстою – це точно не допоможе ні полюбити себе, ні зародити любов в інших. У кожному наступному розділі ти знайдеш деякі ідеї, що допоможуть ліпше пізнати себе, досліджуючи форми власного тіла.

Усвідом, що са`ме ти бачиш, коли розглядаєш себе в дзеркалі, – і дізнаєшся, як прийняти себе як людину. Те, що бачиш у собі, – це також те, що проєктуєш на інших. Зверни увагу, як змінюється твоє ставлення до себе, коли виходиш із дому гарно вдягненою, з макіяжем і зачіскою, які тобі подобаються. Хай куди прямуєш, ти прийдеш туди впевненою, почуваючись на всі сто, сповненою ентузіазму й життєрадісності. Чому так? Просто тому, що цього дня ти помічаєш у собі красу. Чому ж ти не можеш помічати в собі красу щодня?

Якщо тобі потрібно змінити щось у своїй зовнішності, щоб вважати себе привабливою, – просто визнай таку потребу. Одного ранку ти прокинешся і вважатимеш себе красивою, як є, без зачіски чи особливого вбрання.

Що ти бачиш, коли прогулюєшся надворі, споглядаєш природу? Лише красиві речі, що зміцнюють зв’язок із твоїм внутрішнім БОГОМ? Чи вдячна ти за прекрасну природу, що сповнює радістю та приємними відчуттями? Або витрачаєш час на те, щоб перейматися явищами, які менш до вподоби, зокрема багном, вітром чи снігом по коліно? Чому ти не бачиш краси в цьому снігу? Дай собі завдання розгледіти красу скрізь! І це вплине на всі аспекти твого життя, адже краса – найважливіша потреба емоційного тіла. Що більше краси помічатимеш довкола й усередині себе, то ліпшою ставатиме твоя реальність.

Тільки від тебе залежить, скільки краси буде довкола. Вибирай те житло, яке вважаєш красивим. Тримай у гардеробі красиві речі. Читай красиві книжки. Помічай довкола лише красиве.

Коли вперше заходиш у чиюсь оселю, чи спочатку звертаєш увагу на хиби будови й деталі інтер’єру, які варто було замінити? Чи, навпаки, прагнеш бачити в ньому красиві речі? Життя може змінитися однієї миті залежно від того, на що вирішиш звертати увагу. Замість тебе ніхто у світі не здатен змінити те, як сприймаєш речі, людей чи ситуації. Звісно, вплив інших може відіграти певну роль, але тільки ти приймаєш остаточне рішення, що брати до свого кругозору. У цьому – твоя влада над створенням власного життя. Ідеться про істинну владу, коли скрізь можеш помічати красу.

Свідомість і підсвідомість живляться тим, що ти відчуваєш. Те, що читаєш, ловиш поглядом, – усе це їжа для твого духу. Тільки тобі вирішувати, буде вона поживна чи шкідлива.

Припустімо, ти починаєш читати статтю, газету або книжку. Невдовзі тобі стає зле, читання тебе не наповнює. У такому разі дозволь собі йти за інтуїцією й залиш цю книжку, газету чи статтю. Не обов’язково те, що змусило почуватися тебе кепсько, поганої якості: просто це не те, що тобі потрібно. Якщо відчуваєш неспокій чи дискомфорт, коли читаєш книжку, яка, як ти думала, мала б надихати, ти не зобов’язана далі читати, не зобов’язана тримати цю книжку в себе. Роби щось інше, можеш навіть знищити цю книжку, якщо вважаєш, що то найліпший варіант.

Пропоную екстраординарну техніку, яка навчить тебе якісно використовувати зір. Ідеться про творчу візуалізацію. Візьми за звичку уявляти себе, візуалізувати на ментальному екрані все бажане у твоєму житті, замість витрачати час і перейматися через те, що не так.

Коли стається щось, що тобі не подобається, зупинись, заплющ очі й уяви картинку того життя, яке хотіла б мати. Тобі вирішувати, чим замінити думки про неприємну ситуацію. Подумки перепиши сам інцидент і причетних до нього людей так, як хотіла б саме ти. Програй в уяві бажану ситуацію до найдрібніших подробиць. Ти можеш мені заперечити: «Однак це буде не реальність, а самонавіювання!» А втім, подумай ось про що: що для тебе найважливіше в житті? Почуватися добре чи погано? Дивитися на щось, що пригнічує, чи почуватися краще протягом тих миттєвостей, коли уявляєш тільки щось хороше? Ти твориш власне життя, тому почати маєш з того, щоб його уявити. Бо ж усе, що колись створили на Землі, спочатку народилося в чиїйсь уяві.

У наступних розділах я докладніше розповім, як саме працювати з ментальними зображеннями і втілювати їх у життя. А поки візьми за звичку візуалізувати бажану ситуацію в найменших дрібницях. Наприклад, замість постійно критикувати себе через зайві п’ятнадцять кілограмів, заплющ очі, поглянь у своє внутрішнє дзеркало й уяви, що ти вже схудла на п’ятнадцять кілограмів. Візуалізуй це зображення якомога чіткіше й так часто, як зможеш.

Зрозумій, я не спонукаю тебе жити в ілюзіях чи займатися самообманом. Я кажу про творчу силу, яка є в усіх нас, щоб використовувати її для власного щастя. Бажаю тобі вдалої візуалізації!

Наостанок поділюся з тобою ідеєю, на якій раджу зосереджуватися наступні сім днів:

У ГЛИБИНІ МОЄЇ ДУШІ СХОВАНА КРАСА, ЯКУ МОЖНА ПОБАЧИТИ ТІЛЬКИ СЕРЦЕМ.