Читать книгу Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших - Лиз Бурбо, Лиз Бурбо - Страница 8

Кожне сказане слово зазвичай виражає те, що відбувається у твоїй душі. Якщо хочеш точно знати, ким ти є, якщо бажаєш дізнатися найпотаємніші помисли, сховані всередині тебе, слухай слова, які промовляєш. Слухай, як говориш з іншими!

Одне з найважливіших золотих правил – завжди бути щирою! Фактично немає достатньо вагомих причин, які могли б завадити казати правду. Однак це зовсім не означає, що потрібно щохвилини озвучувати все, що думаєш! Коли розтуляєш рота, щоб заговорити, відповісти на запитання чи звернутися до когось, потрібно – як для тебе, так і для оточення – казати правду. Казати правду означає точно висловлювати все, що з тобою стається. Щира людина та, яка думає, відчуває, говорить і робить однакові речі.

Щоразу, коли з кимось заговорюєш, будь пильна до того, чи цей обмін позитивний для обох бесідників. Якщо розмова вас не розвиває, не наповнює енергією, то кожне промовлене слово, кожна фраза – це втрата енергії. До речі, кажуть, що найбільше енергії марно витрачають, коли слово використовують не з користю. Нічого нового ти не дізнаєшся, коли я скажу, що ми багато й часто базікаємо.

Якщо хтось прагне дізнатися твою думку щодо чогось і ти боїшся ранити цю людину, висловлюючись відверто, можеш завжди відповісти: «Я боюся завдати тобі болю! Ти спитав моєї думки, і, може, тобі не сподобається відповідь… Однак хочу бути щирою. Якби ти не спитав, мабуть, я нічого не сказала б. Оскільки хочеш дізнатися мою думку, то ось…» Може, спершу бесіднику не сподобається твоя відповідь, але згодом людина поцінує таку щирість. І усвідомить, на що розраховувати у взаєминах, зважаючи на твою відвертість. Якщо ця людина не захоче чути правду, то наступного разу просто не спитає твоєї думки.

Можеш так вчиняти й тоді, коли маєш що сказати, ба більше, коли наполегливо хочеш висловитися, але боїшся реакції бесідника. У такому разі найперше повідом, що хочеш дещо висловити. Можеш також уточнити, що маєш що сказати, але не хочеш ні з плеча рубати, ні ходити довкола: просто прагнеш бути щирою і вважаєш за потрібне сказати точнісінько те, що думаєш, хоч для тебе це аж ніяк не просто.

Є одна чудова вправа, призначена перевірити, чи використовуєш ти енергію на те, щоб казати позитивні слова. Наприкінці дня подумки прокрути всі розмови, які в тебе були, і пригадай, як почувалася після кожної з них: ліпшою, наповненою, енергійною, динамічнішою тощо. Якщо ти перебувала в одному з цих станів, то зверни увагу, що бесідник почувався так само.

Коли раптом у розмові з кимось починається обговорення пліток чи побрехеньок, то дуже важливо негайно припинити таку бесіду. Так ти марно не витрачатимеш енергію. Очевидно, ти не маєш поширювати чутки далі, переказуючи їх комусь.

Якщо тримаєш гнів і він накопичується всередині, бо якоїсь миті ти не змогла висловитися, пам’ятай: випускати гнів дуже корисно, бо це звільнює від накопиченого стресу. Звісно, я кажу про гнів, який ти можеш контролювати, гнів, який спрямовуєш не для того, щоб змінити ближнього. Коли цілком усвідомлюєш, які слова промовляєш, розумієш свої дії й ніколи не втрачаєш голову… Навпаки, коли гнів висловлено зі шквалом емоцій, він ні для кого не корисний і не позитивний. Зазвичай люди вважають, що вираження гніву – це нестача самоконтролю.

Однак набагато ліпше висловлювати гнів, хай навіть і використовуючи міцне слівце, хай навіть жорстко – усе одно це ліпше, ніж проковтувати негатив.

Якщо тобі дуже складно висловлювати позицію, озвучувати власні думки, спробуй відсьогодні говорити відверто, радіючи щоденним маленьким перемогам. Починай із нібито дрібниць, про які зазвичай вирішувала мовчати. От побачиш: енергія, яку використаєш на це зусилля, повернеться сторицею разом із відмінним самопочуттям.

Регулярно практикуючи цю вправу, ти відчуєш, як поступово стає легко висловлюватися відверто з будь-якого приводу.

Якщо хочеш, щоб тебе почули інші, важливо пам’ятати про таке: не намагайся кардинально відрізнятися від бесідника. Коли хтось навмисне демонструє, як сильно відрізняється від ближнього, це часто призводить до гордині духу. Дуже легко вважати себе ліпшою за інших, тому багато хто застряє в цій пастці.

Дуже важливо розуміти, якою потужною є сила слова. Чи пробувала ти уважно до себе дослухатися і вповні усвідомлювати свої слова? Слова та фрази, якими оперуєш, красномовно описують те, що відбувається у твоїй душі. Наприклад, деякі люди часто уточнюють під час розмови: «Ні, ні! Я не це хотів сказати. Я мав на увазі, що…» І починають пояснювати, що вони хотіли сказати, використовуючи слова, протилежні за значенням до вимовлених спочатку. Надто пізно, адже перше слово відображало справжню суть думок!

Щоразу, коли починаєш зі слів «Я залюбки б», стовідсотково, що говориш не про любов… Навпаки, ти кажеш: «Мені страшно!» Зверну увагу на такий приклад: «Я залюбки перенесла б цю подорож на наступний рік!» Ця фраза насправді означає: «Я бажаю вирушити в цю подорож, але мені страшно, що не зможу її здійснити». Страх можуть спричиняти нестача коштів, часу або відчуття, що ти не заслуговуєш на цю подорож. Як ти вже знаєш, щоразу, коли виникає страх перед чимось, він постійно змушує про себе нагадувати. Тобто що довше ти казатимеш: «Я залюбки вирушила б у подорож», то більше можеш бути впевнена, що ця поїздка лишиться нездійсненою!

Коли кажеш «Я не хотіла б…», то, знову-таки, висловлюєш певний страх. Поглянь на подані приклади: «Я не хотіла б, щоб мій син уживав наркотики», «Я не хотіла б, щоб чоловік кинув мене», «Я не хотіла б втратити роботу». Ці три фрази говорять про страхи, глибоко вкорінені в підсвідомості людини, яка їх промовляє. Також можливо, що ці страхи потайки живлять певні рішення своєї хазяйки, які, зрештою, призводять до того, що небажані події втілюються в реальність.

Коли ти, наприклад, промовляєш: «Я хотіла б навчитися розмовляти англійською!», то кажеш: «Я хочу говорити англійською, але мені страшно, що я недостатньо здібна, щоб її вивчити». Достатньо подумати чи сказати: «Я не здатна», і енергія, потрібна для здійснення бажаного, блокується. Як це стається? Пригадай-но: твоє життя може творити лиш одна людина у світі – ти; і ти твориш своє життя думками, словами й тим, що бачиш, чуєш і відчуваєш. Усе, що можеш робити, неабияк впливає на твоє життя, і лиш від тебе залежить, як і на що використані твої сили.

Коли вживаєш слова «Я не мала» в таких фразах: «Я не мала лягати спати так пізно!», «Я не мала стільки витрачати!», то кажеш: «Це саме те, що хочу робити, але якоїсь миті я вирішила, що так чинити недобре, нераціонально, неправильно…» Тобто, коли хочеш зробити щось, а ідея «що це не раціонально» все-таки перемагає, ти перестаєш чути свої справжні потреби. Усе почав контролювати інтелект: він раціоналізує й приймає рішення замість тебе. На інтелект так само впливають рішення, які ти прийняла ще змалку, коли поняття «добре» й «погано» були головними як у твоєму житті, так і в житті всіх людей з твого оточення. Отже, рішення, які приймаєш, базуються переважно на цих поняттях «добре» і «погано», а не на твоїх істинних бажаннях. Насправді ж, коли ти вирішиш, що хочеш вкладатися спати пізно, хочеш витрачати кошти і маєш на це право, якщо вирішиш, що не маєш нікому ні про що звітувати, то – як наслідок – зорганізуєш себе й проживеш новий досвід собі на користь. Бо ж щоразу, коли лягаєш пізно зі словами: «Я не мала вкладатися в ліжко так пізно!», ти породжуєш у собі відчуття провини, через яке наступного дня прокидаєшся вдвічі більш втомленою! Коли витрачаєш кошти, думаючи: «Я не мала тринькати гроші!», то через відчуття провини не зможеш уповні насолодитися придбаним. Коли купуємо щось і почуваємося через це винними, то згодом часто буває, що придбану річ чи то ламаємо, чи то губимо: бо ж улаштовуємо собі покарання за те, що її купили. Тому надзвичайно важливо чути свої справжні потреби, а не голос раціо.

Коли використовуєш слова «Я мала б…», ти вимагаєш від себе чогось майже нереального, що потребує багацько енергії. «Я мала б тренуватися щодня!», «Я мала б бути більш терплячою з дітьми!», «Я мала б завершити навчання!» Коли вимовляєш таке, ти насправді кажеш: «Було б ліпше, якби… (знову-таки, наші уявлення про «добре» і «погано»!), але не хочу цього робити». Якщо, незважаючи ні на що, намагаєшся реалізувати оце «Я мала б», ти чиниш усупереч своєму справжньому бажанню. Знову-таки, голос раціо за допомогою понять «добре» та «погано» перемагає й керує твоїм життям.

Тепер починаєш усвідомлювати важливість слів? Дослухайся до інших, дослухайся до себе – і ліпше зрозумієш та пізнаєш свій внутрішній світ.

Щоразу, коли кажеш: «У мене не було часу» чи будь-яку іншу варіацію цієї фрази, ти сама собі розказуєш побрехеньки. Те, що в тебе немає на щось часу, – ілюзія… Насправді ти – ні більше ні менше – вирішила робити щось важливіше чи цікавіше. Будь із собою більш щирою! Замість плести мандрони, ліпше просто визнай: ти не зробила чогось не тому, що не мала часу. У тебе є абсолютне право вибирати, чим хочеш займатися, і не потрібно виправдовуватися, якщо твої пріоритети змінюються.

Якщо трапляється, що використовуєш вислів «вбивати час», зрозумій: ти марнотратиш найціннішим (часом!). Кожну хвилину існування потрібно використовувати, щоб шукати й жити довершено тут і зараз, а не вбивати час. Слово «вбивати» не мали б уживати в жодній мові. Його використання свідчить про внутрішнє насилля. Якщо раптом трапляється, що ти висловлюєшся щодо іншої людини, на яку гніваєшся: «Я її вб’ю!», то придивися до насилля й жорстокості всередині себе. Найчастіше вони шкодять насамперед тобі, бо можуть накопичуватися і з часом провокувати серйозні захворювання або спричиняють появу жорстоких людей у твоєму оточенні. Ми з’явилися на Землі, щоб любити, а не вбивати!

Ми також багато використовуємо дієслово «намагатися» в усіх можливих ситуаціях, коли йдеться про якийсь намір. Коли вживаєш це слово в такому значенні, то кажеш про те, що насправді не вирішила втілювати задумане. Уяви, наприклад, що ви з людиною домовляєтеся зустрітися завтра ввечері о шостій у ресторані і тобі відповідають: «Я намагатимуся прийти!» Схоже, що та людина прийде? З імовірністю 90 % вона проігнорує рандеву. Найнезначніша дрібна перешкода завадить їй потрапити на зустріч, адже, говорячи «Я намагатимуся прийти», вона виказує, що не дуже зацікавлена. І навпаки, якщо почуєш: «Буду там о шостій, можеш на мене покластися!», на 90 % можна бути впевненою, що людина прийде. Тобто щоразу, коли кажеш щось на кшталт: «Я намагалася з ним поговорити» чи «Я намагалася зрозуміти» тощо, ти насправді не хочеш цього робити.

Є одне слово, яке ми використовуємо сотню разів щодня, – славнозвісне «треба». Якби ти записала всі свої розмови на диктофон, то буквально була б ошелешена неймовірно великою кількістю разів, коли воно злітає з губ. Щоразу, коли використовуєш це слово у своїй голові. Тоді замість тебе вирішують поняття «добре» й «погано». Знаєш, ті, хто вчиняє якось, тому що так потрібно вчиняти, думати чи казати, зрештою завжди втрачають силу. Вони почуваються підневільними, бо всередині якийсь закон їм вказує: «Це треба робити, у тебе немає вибору!»

Тож звідки взялося це одвічне «треба»? Хто вирішив, що треба, а що не треба робити? У ТЕБЕ ЗАВЖДИ Є ВИБІР! Ти завжди можеш сказати: «Ні, цього не треба! Це моє життя, і тільки я вибираю, що робитиму. Мій вибір має ціну. Чи готова я її сплатити?» Ось це все, на що варто орієнтуватися. Коли вагаєшся, йти працювати чи зайнятися чимось іншим, ретельно обдумай, чого тобі вартуватиме така альтернатива. Спитай себе, чи готова на таку плату. Якщо ні, просто зроби вибір на користь роботи. Звісно, ти не вперше це вирішуєш, але раніше взагалі не була готова визнати наслідки неявки на роботу. Тепер ти усвідомлюєш, що робиш власний вибір, і це допоможе вийти з-під влади «треба» й позбутися відчуття примусу та обов’язку. Коли вирушаєш на роботу зі словами: «Я вирішила піти на роботу, бо не хочу сплачувати ціну за те, щоб на неї не піти», то активуєш абсолютно іншу енергію, ніж та, яку активувала б, якби пішла на роботу, відчуваючи примус. Бо коли працюєш, відчуваючи це, то повертаєшся ввечері додому абсолютно спустошеною й виснаженою. Робочий день здається нескінченним, бо ти проживаєш його як жертва примусового обов’язку.

Тепер усвідомлюєш важливість вибору? Вибирати – це один з найбільших привілеїв людини. Ми – єдині істоти, які мають такі привілеї. У світі мінералів, рослин і тварин немає привілеїв вибирати. Наприклад, курча не може вибирати, де опинитися: у нього одна перспектива – зрештою потрапити на чийсь обідній стіл…

Ти – людина, тож можеш вибирати. Коли промовляєш «треба», то, на жаль, втрачаєш зв’язок із цією великою владою. Ба більше, що менше ти маєш влади над своїм життям, то більше намагаєшся контролювати інших. Цей феномен дуже поширений на нашій планеті. Щойно усвідомиш, на що спроможна, щойно перебуватимеш у безперервному контакті з власною силою, тоді аж ніяк не захочеш домінувати над іншими. І все почне здаватися тобі таким легким! Уяви, скільки енергії можна буде використовувати собі на користь, якщо перестати її витрачати на те, щоб маніпулювати іншими.

Поширені фрази, зокрема «думаю», «мабуть», «мені здається», «це ніби» тощо, вказують, що, говорячи про себе, людина перебуває в процесі аналізу. Наприклад, якщо я спитаю: «Як ти почуваєшся?» і відповідь буде: «Думаю, я шокована!», то ти кажеш мені, що аналізуєш свої емоції. Якщо ж, навпаки, відповіси: «Я шокована!», то ти справді переживаєш те, про що кажеш. Фраза «думаю, я шокована» не виражає того, що стається всередині тебе. Спитай у свого оточення, чи часто вони чують від тебе фразу «думаю, що…» Якщо так, це може вказувати, що ти втрачаєш зв’язок зі своєю справжньою сутністю: натомість слухаєш лише голос раціо, а отже, розумієш тільки верхівку айсберга своєї особистості.

Як часто ти кажеш: «Я не здатна»? Подумай, звідки виникає щире переконання, що ти на щось не здатна. Замислись, чи доклала ти зусиль, щоб утілити те, що, як здається, не до снаги. Перевір, може, ти усвідомиш, що здатна зробити набагато більше, ніж вважаєш. Насправді сила твого слова безмежна.

А як часто під час розмов з твоїх губ злітає слово «послухай!»? Його постійно використовує переважна більшість людей. Коли наказуєш слухати, виявляєш авторитаризм і пиху. Однак ніхто не зобов’язаний тебе слухати! І найхимерніше те, що люди, які часто наказують іншим: «Послухай!», самі не люблять авторитаризму, тому бурхливо на нього реагують. Розуміння того, що використовуєш це слово, допоможе ліпше побачити себе й визнати, що ти теж – авторитарна особистість, хоч, може, себе такою й не вважаєш. Авторитаризм, як і будь-яка людська риса чи властивість, може працювати на користь або шкодити. Усе залежить від того, як нею користуватися. Якщо ти авторитарна, бо прагнеш допомагати ближньому чи спрямовувати й бути лідером, – браво! Однак якщо ти авторитарна, бо хочеш домінувати над іншими чи змінювати ближнього, то було б добре переглянути те, як використовуєш цю рису.

Багато людей коментують фантастичні речі такими словами: «Це лячно!», «Жах який!», «Просто огидно!», «Це неможливо!», «Це нереально!» А ти часто використовуєш подані фрази? Чи, наприклад, фрази: «Страх як гарно!» або «Це так чудово, що неможливо повірити!» Якщо так, то згаданими словами ти блокуєш цілющу енергію. За цими вигуками глибоко сховане відчуття, що ти не заслуговуєш усього того добра. У такому разі навіщо йому знову з’являтися у твоєму житті, коли ти реагуєш переконанням: «Ні! Я цього не заслужила»?

Є ще одна дуже популярна категорія фраз, коли за допомогою заперечення висловлюють схвалення. «Незгірше!» «Непогано!» «Неабияк!» Будь обачною! Почни усвідомлювати те, що промовляєш. Що більше у твоєму лексиконі таких фраз, то більше ти зраджуєш справжньому уявленню про себе. Річ у тім, що ми – це втілення наших думок. Якщо ти вирішила прибрати зі свого ужитку такі фрази, то попроси близьких звертати твою увагу на миті, коли за старою звичкою висловлюєш похвалу з часткою «не». Це може стати чудовим способом, щоб ще більше допомогти собі.

Зазвичай люди глибоко переконані, що життя має складатися зі страждань, нещасть та зусиль і що коли складніше, то воно більш похвальне. Такий світогляд відбитий у мові. Візьмімо, наприклад, вислів: «Ці уроки танців вартували клопоту: тепер я вмію класно рухатися!» Куди конструктивніше сказати: «Уроки танців дали мені багато задоволення!»

Отже, більшість фраз ми промовляємо бездумно і вони мають чималий вплив на наші життя.

Вимовлені слова мають бути словами, що дарують енергію. Скільки разів на день ти вживаєш дієслово любити? «Я люблю свою роботу», «Я люблю природу», «Я люблю своє тіло». Як часто ти кажеш «я тебе люблю» партнеру, дітям, колегам, шефу? Багато хто без упину критикує боса, ніколи не кажучи, як подобається працювати на нього, подобається його робочий стиль чи атмосфера, що панує в офісі.

Ось вислів, що найбільше впливає на твоє життя: «Я є». Використовуючи ці слова, ти твориш, адже «я є» пов’язане з найпотужнішою енергією, що будь-коли існувала! Насправді ДІЄСЛОВО несе в собі могутність творчої енергії БОГА. Кожна людина – це вияв БОГА. Коли з моїх губ злітає «Я є», це рівнозначне словам: «БОГ є!» Отже, коли користуюся цим висловом, то ніби несвідомо даю певну команду своєму внутрішньому БОГУ, який одразу починає створювати те, що я щойно ствердила словами. Тепер розумієш, що ти притягуєш у своє життя, наприклад, такими висловами: «Я хвора», «От я дурна!», «Я не здатна», «Мною нехтують», «Мене не люблять»? Отож сила «я є» найпотужніша. Навіть те, що не любиш, ти створюєш своєю божественною енергією. Просто ця енергія спрямована в шкідливе річище.

Чому б не почати відсьогодні користуватися цією фантастичною здібністю так, щоб створювати дива у своєму житті? «Я вродлива!», «Я здатна!», «Я розумна!», «Я кохана!» тощо. Чому б щодня не присвячувати час тому, щоб енергійно стверджувати (не лише подумки!) численні «я є…», нехай навіть ти вважаєш, що ці слова не відповідають дійсності? Промовивши «Я здатна!», ти розворушиш енергію, щоб стати по-справжньому здатною. Це й означає творити! Розгляньмо такий приклад. Уяви, що ти художниця, яка почала працювати над новим портретом. Очевидно, що після кількох мазків пензлем ми не побачимо цілої картини. Натомість якщо ти далі малюватимеш, то невдовзі риси вродливого обличчя проступлять на полотні. Те саме стається, коли промовляєш: «Я є». Ти ніби розробляєш ескіз тієї людини, якою хочеш стати. Як і в прикладі з новим портретом, ти маєш почати зі своїх думок, якщо хочеш бачити зміни на полотні життя. Щоразу, коли кажеш: «Я здатна здійснити те й те», ти далі малюєш нову картину, яка одного чудового дня обов’язково стане дійсністю.

Перш ніж завершити цей розділ, хотіла б привернути твою увагу до важливості сміху. Сміх – це ще один грандіозний подарунок жителям нашої планети.

Є теорія, що, крім людей, більше ніхто не вміє сміятися. А як часто смієшся ти? Чи ти знала, що сміх – така екстраординарна річ, яка допомогла сотням людей лікувати онкозахворювання? Чула історію про чоловіка, який місяцями систематично дивився комедії й читав смішні тексти і в такий спосіб одужав від раку? Дивовижно, чи не так? Насправді нічого нереального, адже життя – це не багатосерійна драма, а фонтан задоволення! Якщо тобі складно себе розсмішити, оточи себе людьми з чудовим почуттям гумору. Дивися смішне. Можеш навіть планувати щодня когось розігрувати – тоді ви разом із цією людиною посмієтеся й обоє будете у виграші!

Є й інший спосіб сміятися – навчитися сприймати події з життя як фільм, а не лише бути дійовою особою. Коли ти просто спостерігаєш певну емоційно складну ситуацію, у якій опинилася, то стає набагато легше з неї посміятися. Або уяви, що пригадуєш цю колишню ситуацію три місяці по тому, як вона трапилася. Подія здаватиметься тобі кумедною!

Насамкінець четвертого розділу ділюся думкою й припрошую тебе медитувати на неї наступні сім днів:

ЄДИНА ЛЮДИНА, З ЯКОЮ МАЮ БУТИ ЩИРОЮ, – ЦЕ Я САМА.