Читать книгу Хто ти є? Як прийняти себе та зрозуміти інших - Лиз Бурбо, Лиз Бурбо - Страница 7

Саме так! Ось ще один спосіб навчитися пізнавати себе, ставати свідомішою того, ким є насправді, – усе це дарує прекрасне чуття слуху. А тепер послухай: більшість людей не чує навіть десяти відсотків (10 %) з того, що їм кажуть! Такі люди мають здатність чути тільки те, що їх стосується; вони слухають і водночас усередині фільтрують отриману інформацію. Я більше ніж упевнена, що ти належиш до таких людей, адже тепер мало довершених особистостей.

Узагалі ми маємо використовувати вуха, щоб чути любов. Ця думка здається тобі неправдоподібною, чи не так? Передусім тому, що у твоєму оточенні є дехто, хто часто тебе критикує?! Імовірно, ти спитаєш: «Як я можу чути любов у словах мого чоловіка, коли він постійно дорікає мені в усьому, що роблю не на його смак?»

Коли часом когось критикуєш, чи можеш пояснити, що тебе мотивує, що ховається за словами критики? Ти критикуєш людину тому, що її не любиш? Або, навпаки, тому, що сильно любиш її, однак не вмієш правильно це висловлювати? Неважливо, як виказуєш любов, найважливіше те, що, зрештою, ти любиш цю людину! Ось що ховається за словами критики. Неважливо, йдеться про партнера, дитину чи друга: ти критикуєш, бо хтось не виправдовує твоїх очікувань. Ти звинувачуєш людину в тому, що вона вчинила по-своєму, а не так, як ти сподівалася. І тоді стається суперечка, ти розчарована, адже людина не вчиняє, не думає й не говорить так, як ти хотіла б. Тому починаєш її критикувати. Чому? Елементарно: тобою керує бажання допомогти людині бачити ясніше, адже в глибині душі ти переконана, що варто було б вчинити по-іншому.

Основа будь-якої критики – це любов. Єдине, що потрібно зробити, щоб розкрити цю любов, – дати собі час на те, щоб почути її. Якби критикована людина справді була тобі байдужа, то вона могла б робити чи казати будь-що – і тебе це не гріло б і не морозило б! Ти й не подумала б виказувати якусь критику, бо на слова та вчинки цієї людини тобі було б глибоко начхати. За таким принципом інші ставляться до тебе. Тебе критикують саме тому, що для когось ти надзвичайно важлива. Ба більше, чи помічала ти, що, коли критика спрямована у твій бік, зазвичай вона стосується якогось твого вчинку? Чи ставлення? Вона може стосуватися того, як ти вдягаєшся, говориш, смієшся, яку зачіску робиш, де працюєш тощо. Отже, критикують певне твоє ставлення, а не конкретно тебе, твоє єство… Коли у відповідь на критику ти починаєш виявляти емоції, то відчуваєш, що тобою знехтували, почуваєшся недолюбленою. Однак інша людина не критикувала твого єства, ту, ким ти є. Тебе люблять такою, якою ти є. І просто критикують певний спосіб бути, а не твою сутність.

Припустімо, хтось вирішив із тобою зустрітися, щоб пожалітися. Трапляється, що ти сприймаєш ці скарги як прохання про пораду, а не просто як потребу бути вислуханим? Чи перевіряла ти, чого саме потребувала людина, яка прийшла пожалітися? Я питаю, бо це доволі типова ситуація для людських стосунків. Ми переконані, що маємо відповідь на все. Ми не встигаємо дізнатися, чи справді людині потрібні наші поради, але вже починаємо вивалювати на неї оповіді про те, як ліпше вчинити. Ми абсолютно впевнені, що маємо достатньо компетенції, щоб розв’язати її проблему, і буквально бачимо, як людина повертається до нас зі словами вдячності за надану допомогу. Однак насправді реальність геть інакша! У більшості випадків ті, хто скаржиться, абсолютно не готові виправляти небажану ситуацію й починати діяти. І твоя порада їм точно нічим не допоможе. Людям не поради потрібні.

Якщо помираєш від бажання щось порадити, якщо щиро віриш, що маєш розв’язок проблеми, почни з того, щоб перевірити, чого прагне твій бесідник. Коли людина договорить, спитай її, чи потрібна допомога, чи вона хоче почути твою думку й пропозиції. Те, що відповість бесідник, вкаже тобі, як чинити далі.

Знаєш, часто те, що ми хочемо порадити іншому, – це слова, які ми прагнемо сказати собі, тобто настанова, якої передусім потребує не хтось інший, а ми самі. Те, що вважаємо за пораду, для когось узагалі порадою не буде. Так, наприклад, ти можеш віддати всі гроші й усе золото своєму коту, але що він із ними робитиме? Ліпше дай йому улюблену їжу, і він буде на сьомому небі! Схоже і з людьми. З’ясуй, що потрібно бесіднику, поговори про те, що він хоче чути, – і людина не тямитиме себе від щастя! Якщо вона любить природу, то говори про природу, про БОГА, який виявляє себе в деревах, у сонці, у квітах, – так ви говоритимете однією мовою.

Ти часто буваєш у товаристві когось, хто безперервно скаржиться і, хай що ти кажеш, продовжує той самий спосіб життя, сповнений нещасть і проблем? Тоді наступного разу, коли людина розповість про наболіле, ти можеш їй допомогти, користуючись фразою: «Я почула все, що ти щойно розповіла. Тепер мені дуже хотілося б почути, що ти вирішила робити, щоб упоратися з цією проблемою». Може бути, що людині геть не сподобається чути подібне й вона відповість: «Послухай!!! Та в мене немає вибору! Це неможливо змінити! Весь світ проти мене!» У такому разі можеш сказати, що тобі не до вподоби слухати про проблеми, але в майбутньому охоче послухаєш про них, однак тільки за умови, якщо людина озвучить план дій, як щось вирішити. Звісно, твоя відповідь може неабияк шокувати бесідника: імовірно, людина розізлиться й більше не захоче з тобою розмовляти. Однак, може, навпаки, ти надихнеш когось на роздуми про якісні зміни.

Насправді коли хтось постійно вивалює на тебе купу скарг, то очікує почути у відповідь щось, що допоможе почуватися краще, наприклад: «Не переймайся! Усе не так погано! Усе владнається, от побачиш! Зберігай спокій, не бійся, а час сам усе розставить на свої місця, так що все буде добре!» Єдине, що людина хоче почути у відповідь, – це слова заспокоєння. Коли втішиш її, то, мабуть, почуєш: «Ох! Тепер почуваюся краще! Аж на душі легше стає, коли побалакаю з тобою!» Однак протягом розмови ні ти, ні вона не зробили нічого для того, щоб трансформувати енергію з негативу на енергію щастя. Ти витратила енергію на те, щоб утішити, сказавши точнісінько те, що вона сподівалася почути. А людина так і житиме в рутині, у якій почувається нещасливою.

Ніхто на Землі не може відповідати за щастя іншого. Отже, тобі не потрібно плекати чийсь добробут. Твоя роль полягає в тому, щоб скеровувати людей на шляху любові до себе і ще більшої любові до інших, щоб вони бачили БОГА скрізь. Твоя роль точно не в тому, щоб утішати, щоб люди задовольнялися тією самою критикою та проблемами.

Трапляється, що ти хвилюєшся, коли чуєш брехню, коли відчуваєш, як хтось каже неправду? Як у таких випадках ти чиниш? Далі слухаєш бесідника, вдаєш, що віриш, але водночас подумки все критикуєш? Якщо так, то ти лицеміриш, як і бесідник! Ти брешеш так само, адже думаєш одне, але вдаєш дещо інше. Якщо розумієш, що люди з твого оточення не щирі, то знай: усі вони перебувають у твоєму житті, щоб ти усвідомила свою нещирість. Однак ти приховуєш правду не навмисно! Найчастіше ми брешемо через страх: боїмося, що нас засміють, що потрапимо в незручне становище, що помилимося… Визнай той факт, що коли інші з тобою нещирі, то це лише через їхні страхи. Замість критики спробуй побачити в них маленьку дитину, яка боїться.

Якщо хочеш по-справжньому змінити ситуацію, почни відсьогодні бути щирою. Коли хтось заговорить і ти всім нутром відчуєш, що це неправда, скажи про це, не зволікаючи. Можна висловитися так: «Не знаю, чи це моя плідна уява розігралася, однак ти мені говориш одне, а я чую геть інше. Мені здається, твої слова не відповідають твоїм вчинкам і тому, що насправді трапилося. Хочу лиш уточнити: усередині мене дещо коїться, і якщо цього не озвучу, то плекатиму в собі бажання критикувати. Та мені взагалі не хочеться засуджувати!» Якщо ти скажеш щось, схоже на це, то залишишся щирою і з собою, і з бесідником. Неважливо, якою буде реакція людини, адже головне те, що ти вчинила в гармонії зі своїми відчуттями. З часом побачиш, як поступово стає дедалі легше бути щирою.

Як реагуєш у відповідь на авторитарні слова, коли тобі вказують, що, коли і як робити, або відмовляють, стверджуючи, чому не потрібно чогось робити? Виникає бажання вчинити навпаки? Ти виявляєш емоції у відповідь на авторитаризм? Пам’ятай про теорію дзеркала: якщо тебе щось сильно турбує, воно відображає те, що є в тобі. Може, ти не хочеш це визнати? Може, ти не поводишся як авторитарна людина, але в глибині твоєї душі живе зародок такої поведінки? Хай там як, коли вчиняєш одне, але всередині тебе коїться зовсім інше, то завжди виникає осуд. Немає значення, ти засуджуєш себе чи критикуєш інших. Важливо, що в такому разі ти нікого не сприйматимеш позитивно, а клімат осуду, критики, неприйняття створить хворобливі вібрації довкола тебе.

Замість авторитарних слів спробуй чути слова любові! Найчастіше людина, яка здається тобі авторитарною, навмисне підкреслює свою сильну індивідуальність, щоб замаскувати власний страх. Може бути, що людина намагається допомогти, але робить це в авторитарній манері, адже вміє тільки так. Мабуть, людина виражає те, чого навчилася змалку; імовірно, саме так її батьки виказували любов, тому тепер вона виказує її так само. Отже, коли навчишся бачити любов, страх чи страждання в авторитарних людях, їхні слова звучатимуть для тебе інакше. Ти перестанеш чути в них загрозу.

Ось що я маю на увазі, коли кажу використовувати вуха, щоб чути любов і віднайти зв’язок із внутрішнім БОГОМ. Знаєш, люди поки не навчилися виражати внутрішнього БОГА. Часто це вдається їм абияк! Ми – початківці в мистецтві висловлювати велику любов, що живе в нас. Я впевнена, що на власному прикладі ти знаєш, як це, коли озвучені слова не завжди точно відтворюють те, що на душі. Якщо хочеш здійснити акт любові до себе, то відсьогодні почни чути по-справжньому те, що тобі кажуть. Якщо сенс лишається незрозумілим, попроси повторити, а сама уважно вслухайся й спробуй розчути слова любові. Твоє життя може радикально змінитися завдяки цій чудовій практиці.

Тобто все, що чуєш, дарує змогу змінити власне життя. Чому б не використати цю велику силу, належну тобі? Насправді коли не приймаєш того, що кажуть, то починаєш гніватися й кидаєш таку силу напризволяще. Щоразу, коли ігноруємо власну силу, ми гніваємося на себе. Гнів поступово накопичується всередині й згодом вибухає. У такому разі ми втрачаємо контроль. Важливо також розуміти, що наш гнів зрідка спрямований на когось іншого. Здебільшого ми гніваємося передусім на себе. І навіть якщо здається, що хтось інший спровокував це відчуття, отримавши від нас на горіхи, усе одно наш гнів спрямований на нас.

Майже завжди найбільш неприємно чути від інших речі, які ми подумки кажемо чи хотіли б сказати собі, однак не наважуємося, не хочемо їх навіть озвучувати. Саме через це наша надсвідомість провокує якомога більше контактів із людьми, які, на відміну від нас, можуть сказати щось схоже. Так, я знаю, сприйняти правду завжди не так легко! Ми вважаємо, що інші нас не люблять, коли озвучують сяку-таку приголомшливу для нас істину. Тоді, коли почнемо чути в словах інших тільки любов, позбудемося всіх страхів. Хай як люди висловлюються, потрібно звертати увагу лише на любов, приховану за словами.

Що полюбляєш слухати у вільний час? Красиву музику, що надихає тебе, чи якусь іншу, яка дарує гострі відчуття й перезбуджує нервову систему? Ти вибираєш випуски навчальних програм, які допомагають ліпше пізнати й полюбити себе? Чи слухаєш програми зі змістом, що турбує, лякає, змушує сумніватися в собі, сповнює тривожністю перед майбутнім? Слухаєш погані новини? Тобі ж відомо, що, на жаль, по радіо й телевізору зрідка повідомляють добрі новини. Хтось у Каліфорнії колись почав випускати програму лише з хорошими новинами. І що? Ініціатива зазнала фіаско! Дуже багато людей люблять слухати чи дивитися погані новини. Тоді вони можуть сказати: «Зрештою, моє життя не таке вже й нікчемне!» Люди полюбляють порівнювати себе з тими, хто гірші. Та хіба так знайдеш щастя?

Щоб рухатися до щастя, слухай про чудові речі, наповнюй себе дивовижними речами. Так ти рухатимешся до радості. Щастя, як і будь-яке інше досягнення, потребує навчання. Наприклад, якщо хочеш навчитися грати на піаніно, маєш відвідувати заняття. Якщо хочеш кататися на ковзанах, маєш відвідувати заняття. Якщо хочеш досягнути щастя, маєш вивчати, що таке щастя.

Коли ти в компанії людини, яка вирішила слухати дещо, що тобі не до вподоби або з чим ти не погоджуєшся – чи по радіо, чи по телевізору, чи в розмові, – ти завжди можеш попросити змінити тему або перемкнути програму. Якщо людина відмовить, ти можеш перейти в іншу кімнату чи знайти інше заняття, від якого тішитимешся. Ти вільна вибирати, що бажаєш! Ніхто не має права змушувати тебе слухати щось, якщо ти сама цього не хочеш.

Усе на Землі має протилежності: високе й низьке, хороше й погане тощо. Деякі речі існують для того, щоб живі істоти вивищувалися до БОГА. Через інші речі, навпаки, контакт із БОГОМ можна втратити. Найліпший спосіб урегулювати стосунки з крайнощами – прислухатися до здорового глузду і йти за інтуїцією. Протилежності існують для того, щоб дати свободу вибору й можливість проживати наслідки різних вчинків. Усе сприяє розвитку людини.

Насамкінець третього розділу ділюся думкою, на якій можеш зосереджуватися протягом мінімум двадцяти хвилин наступні сім днів.

МІЙ ДРУГ ТОЙ, ХТО НАВАЖУЄТЬСЯ ВИПРАВЛЯТИ СЛОВА, ЩО ДРАТУЮТЬ МЕНЕ, – ЦЕ СЛОВА, ЯКІ ПОЧИНАЮ ЧУТИ.