Читать книгу Де немає Бога - Максим Кидрук - Страница 5

Адам Ерландссон підскочив у пілотському кріслі й витріщився на другого пілота. Ши Сюньчжао залишався незворушним, ніби нічого й не сталося, і старий швед відчув, як у грудях темною хвилею здіймається роздратування.

– Ти чув? – вигнув брови. – Чув, як торохнуло? – Він прихилився до вікна кабіни, проте, певна річ, нічого не побачив. – Хтось зачепив нас крилом?

– За нами нікого немає, – тихо заперечив Ши.

Ерландссон, уже не приховуючи роздратованості, штрикнув поглядом значно молодшого напарника.

– По-твоєму, у нас хвіст відпав чи як?

– Я можу вийти до салону.

– Ні! – хитнув головою Ерландссон. – Краще…

Чоловік не встиг завершити, що саме краще, бо в кабіні пролунало характерне теленькання – хтось із екіпажу викликав пілотів. Швед підняв слухавку і, бризнувши слиною, гаркнув:

– Ерландссон слухає!

– Адаме, у нас тут… – Іда, тридцятирічна стюардеса із Брюсселя, затнулася, – дещо трапилося.

– Ми чули. Розказуй.

– Точно не знаю. Усередині салону ніяких пошкоджень.

– Тоді що?

– Мені здається, цей автомобіль… ну, той, що розбризкує антифриз… він врізався в наш літак.

– Врізався в літак?! – Ерландссон ледве стримувався, щоб не почати вголос лаятися. Якщо це правда, виліт затримають щонайменше на кілька годин.

– Не зовсім. Мені здається, він зачепив нас стрілою. Я бачу працівника наземних служб, він випав із люльки й лежить на землі. А стріла лежить на…

– Ідо, почекай секунду. – На панелі за штурвалом заблимав індикатор, сповіщаючи, що на зв’язку із бортом 342 аеропортовий диспетчер. Ши Сюньчжао подав знак командиру, що може прийняти виклик, але швед помотав головою і затиснув перемикач на штурвалі: – Диспетчерська, це Альтаїр-Ейр три-чотири-два, вас слухаю.

– Альтаїр-Ейр, у вашого деайсера щойно зламалася стріла, – скоромовкою проторохтів диспетчер. – Технік саме обробляв кіль і рулі висоти. Стріла впала на фюзеляж у хвостовій частині.

– Ми почули, – каркнув Ерландссон. – Моя старша стюардеса говорить, що ваш працівник випав із люльки. Він хоч живий? – Не вистачало ще морочитися із трупом.

– Так, – відповів диспетчер. – Поряд із ним водій. Швидка вже їде.

– Які пошкодження?

– Е-е… Водій каже, що технік, імовірно, зламав собі ребра, і ще руку, проте хребет, напевно, цілий, бо бідолаха може ворушити…

– Я питаю про пошкодження корпусу мого літака, – обірвав його пілот.

Диспетчер кілька секунд німував, а тоді мовив:

– Я не знаю. До вас вирушили техніки, вони подивляться. Звідси через снігопад не видно.

Ерландссон самими губами зобразив «паскудство». Стріла деайсера – не зубочистка. І, судячи зі звуку, вона не просто шкрябнула корпус, а гепнулася просто на фюзеляж. Тобто подряпиною справа аж ніяк не обмежиться.

– Вас зрозумів, кінець зв’язку. – Пілот повернув до губ пристрій для зв’язку з екіпажем, кілька секунд сердито цідив повітря крізь зціплені зуби, а тоді затиснув тангенту: – Ідо, у того сраного деайсера таки відвалилася стріла. Китайці вже їдуть дивитися.

– Що мені говорити пасажирам?

– Те, що й завжди: усе під контролем, хвилюватися нічого.

– Ми продовжимо політ на цьому літаку?

– Ідо, скажи їм, що все під контролем!

– Я зрозуміла.

Ерландссон опустив руку з передавачем і спересердя вгатив ребром долоні по хрестовині штурвала.

– Бляха! Як може зламатися грьобана стріла?! – Він повернув голову до Ши: – Ти це уявляєш? Ти, на хрін, можеш таке уявити: її відірвало вітром! Ви їх із соломи робите? Чи з армованого коров’ячого лайна? – Насправді деайсер був французького виробництва, та Адаму, певна річ, цього відомо не було.

Китаєць вдав, що не почув останніх фраз, і відповів таким тоном, наче підтримував бесіду із підстаркуватим професором:

– Напевно, щось із гідравлікою… Або якийсь заводський дефект.

Ерландссон пирхнув, після чого на якийсь час у кабіні запала тиша. Чути було лише, як крупинки снігу труться об віконне скло. За хвилину Ши озвався:

– Вважаєте, нам не дозволять вилетіти?

Ерландссон закотив почервонілі очі.

– Зараз, блядь, заклеїмо дірку скотчем і полетимо. – Пілот скривив губи, ніби мав намір чвиркнути цівкою слини на цифрові дисплеї за штурвалом, але за мить вгамувався і закінчив спокійніше: – Ліпше думай, як пояснюватимеш пасажирам, що їм доведеться тягнути свої сраки до термінала та хрінзна-як довго чекати на інший літак.

За півтори хвилини жовчне Ерландссонове передбачення справдилося: диспетчер повідомив, що стріла деайсера наскрізь продірявила фюзеляж у хвостовій частині лайнера. Майже готовий до зльоту «Boeing 777» розвернувся і посунув крізь завірюху назад до термінала.