Читать книгу Стів Джобс - Марія Сердюк - Страница 3

Школу Стів Джобс просто ненавидів. Там йому було страшенно нудно. Він навіть відмовлявся виконувати домашні завдання, які здавалися йому нецікавими. А щоб на уроках не вмерти від нудьги, Стів повсякчас вигадував якісь розіграші. Допомагав йому в цьому найкращий друг Рік Феррентіно. Ці двоє просто знущалися з усіх!

Наприклад, якось Рік і Стів поміняли коди на велосипедних замках у своїх однокласників. У ті часи школярі часто приїжджали на уроки на «велах». Під час занять велосипеди лишали під замком біля шкільного паркана. Рік і Стів хитрістю вивідали в однокласників коди цих замків, а потім тихенько всі поміняли. Бідолашні школярі до пізнього вечора намагалися розібратися, де чий велосипед і як зняти з нього замок!

А ще якось нерозлучні друзі розклеїли по всій школі оголошення, яке вимагало від учнів принести на уроки домашніх тварин. Лишень уявіть, що коїлося у школі наступного дня! Собаки ганялися за котами, коти ганяли папуг, хом’яків і білих мишей… Не школа, а справжня божевільня!

Згодом жарти ставали дедалі небезпечнішими. Якось Рік і Стів випустили в класі живу змію і з неабияким задоволенням слухали вереск дівчат і вчительок. А потім узагалі підклали під стілець вчительки власноруч виготовлену вибухівку. Вона спрацювала просто посеред уроку – бідолашна вчителька від страху мало заїкою не стала!

Не дивно, що за перші три роки навчання Стіва кілька разів виключали зі школи. Так тривало, допоки Стів не перейшов до четвертого класу. По-перше, тоді їх із Ріком розвели по різних класах – доки ці двоє не висадили в повітря всю школу. А, по-друге, Стів потрапив до класу для обдарованих дітей.

У цьому класі викладала вчителька на ім’я Імоджин Гілл. Менш ніж за місяць вона розібралася зі Стівом. Місіс Гілл швидко збагнула, що хлопчисько неконтрольований, тож тиснути на нього немає сенсу. Тому вона запропонувала Стівові угоду: він виконує всі завдання з підручника, а вона за це дає йому п’ять доларів. Малого Джобса така пропозиція дуже здивувала, проте він погодився. П’ять баксів, зрештою, ніколи зайвими не бувають!

І що ви думаєте? Це справді розпалило у Стіва бажання вчитися! Спершу Джобс учився заради так званої зарплати», яку видавала йому вчителька, а згодом втягнувся у цю «роботу» і вже почав виконувати завдання без грошей. Йому досить було, що після кожного виконаного завдання місіс Гілл повторювала, який він молодець.

Тож за четвертий рік навчання Стів дізнався більше, ніж за всі попередні у школі. А згідно з результатами тестів, що проводилися наприкінці року, він мав рівень знань старшокласника! Директор школи запропонував батькам Стіва, щоб він проскочив п’ятий клас і одразу перейшов до середньої школи. Пол і Клара спершу не давали своєї згоди, та згодом зважилися на такий крок. Адже їхній Стів був особливим! А рік навчання перестрибують лише особливі, обдаровані діти!

Так Стів став учнем середньої школи на рік раніше. Проблема полягала лише в тому, що в школі, до якої він вступив, не було жодних умов для обдарованих дітей. Тому такі діти просто вчилися разом із дітьми старшого віку.

Ось тут Стів зрозумів, що в молодшій школі у нього було солодке життя! По-перше, тепер умови були набагато жорсткішими. А по-друге, середня школа розташовувалася в іншому – бідному – районі. Там жили переважно неблагополучні родини, а діти з дитинства були знайомі з кримінальним світом. До школи часто приїжджала поліція розбороняти жорстокі бійки між учнями. Порівняно з цим усі попередні Стівові витівки були просто дитячими жартами!

На тлі нескінченних бійок і хуліганських витівок обдарованість Стіва лишалася майже непоміченою. І від усього цього Джобс що день дедалі більше розчаровувався в навчанні. Ще б пак! Адже він щойно полюбив школу та вирішив усерйоз присвятити себе навчанню!

За півроку ситуація погіршилася настільки, що Стів вирішив просто не повертатися до цієї школи наступного року. Про що він і повідомив батькам під час шкільних канікул. Сказати, що Пол і Клара розсердилися на сина – нічого не сказати.

«Як не підеш до школи? Куди ж ти підеш? У Маунтін-В’ю більше немає середніх шкіл!» – дивувалися батьки.

«Мені байдуже. Але я більше туди не повернуся», – Стів, якому на той час виповнилося 11 років, був сповнений рішучості.

Після довгих сімейних розмов Пол і Клара пішли йому назустріч. Батьки зрозуміли: у Стіва вже є проблеми з поведінкою, тож коли його залишити в цій школі, невдовзі він стане малолітнім злочинцем. Пол і Клара збагнули, що мають зробити вибір. І сім’я Джобсів знову переїхала до іншого міста.

Запитання:

1. Як звали найкращого шкільного друга Стіва?

2. Які небезпечні розіграші влаштовували друзі?

3. Як вчительці вдалося вмовити Джобса виконувати домашні завдання?

4. Чому Стів вирішив не ходити до школи?