Читать книгу Стів Джобс - Марія Сердюк - Страница 4

У 1967 році дружна родина Джобсів переїхала до Лос-Альтоса – містечка, що розташоване за 15 хвилин їзди від Маунтін-В’ю. Ці міста були чимось подібними: такі само невисокі будиночки, усе так само потопає в зелені. Так само всі сусіди – інженери. У Лос-Альтосі мешкали переважно лише електротехніки та їхні сім’ї.

Тут у кожному гаражі Стів міг знайти талановитого інженера, який здатен годинами розповідати про різні прилади та мікросхеми. Ці інженери охоче віддавали малому Стівові коробки з різними деталями або застарілим обладнанням. Джобс забирав цей мотлох додому і залюбки порпався у ньому після школи. Це був справжній рай порівняно з агресією та насильством, що панували в Маунтін-В’ю!

У цій школі Стів також категорично відмовлявся виконувати те, що йому не подобалося. Та коли раніше він робив це демонстративно – грубіянив учителям і привселюдно заявляв, що не робитиме їхні дурні завдання – то тепер він робив це хитріше. Його протести стали тихими.

Наприклад, він вигадав, як обдурити тренера на заняттях з фізкультури. Стів ненавидів бігати, не бачив жодного сенсу в намотуванні безкінечних кіл. Якось школярів вивели на стадіон складати крос, а на дворі стояв густий туман. Пробігши двісті метрів, Джобс озирнувся, поглядом шукаючи тренера. Через туман його не було видно, і тренер, імовірно, також не міг бачити, що відбувається на протилежному боці поля. Хлопець зупинився і сів. Він сидів на якійсь трубі, спостерігаючи, як інші учні пробігають повз нього. Коли вони пробігли коло й порівнялися з ним, Стів підвівся та побіг разом з ними друге коло.

Звісно, однокласники кепкували над ним. Вони обзивали Джобса нікчемою та кричали, що він ні до чого не придатний тюхтій. Однак Стів цим не переймався. Тоді він зрозумів, що можна зменшити обсяг роботи й отримати оцінку як за повністю виконану роботу.

У школі Стів познайомився з Біллом Фернандесом. Цей син місцевого адвоката був просто копією Джобса. Деякі навіть вважали їх братами: обидва високі, худорляві та незграбні, обидва схиблені на техніці, обидва насилу ладнали з оточуючими, вважаючи їх нестерпно нудними. Не дивно, що вони одразу стали нерозлийвода.

Увесь вільний час Стів і Білл присвячували електроніці. Вони усамітнювалися в сусідських гаражах, які інженери переробляли під майстерні, і там старанно розбирали різноманітні прилади, вивчали мікросхеми та копирсалися в різних дротах. Їх не хвилювали типові підліткові проблеми – спілкування з однолітками, спортивні секції та дівчатка, яких можна було смикати за коси. Однокласники вважали їх схибленими.

На одній вулиці з Фернандесами жила родина Возняків. Голова родини, Джеррі Возняк, працював інженером у компанії Lockheed, яка займалася літаками. Оскільки батьки Фернандеса не були пов’язані з електронікою, то наставником і вчителем Білла у цій справі став саме Джеррі Возняк.

Син Джеррі, Стівен, теж захоплювався електронікою та час від часу допомагав Фернандесу з підготовкою до наукових виставок. Цей високий гладун, якого всі називали просто Воз, був на п’ять років старший за Білла і на той час навчався в університеті.

Білл, звісно, не міг не познайомити з ними свого ліпшого друга. Однієї чудової днини Фернандес запросив Джобса подивитися комп’ютер, який вони створили з Возом. Тоді відбулася перша зустріч Стіва Джобса та Стіва Возняка. Їхнє знайомство, без сумніву, стало доленосним.

У свої вісімнадцять років Стів Возняк був справжнім фахівцем в галузі електроніки. Джобс і Фернандес, на п’ять років молодші, та ще й учні школи, були звичайними підлітками. Та й про електроніку насправді вони знали не так вже й багато. Так, їм подобалося розбирати електронні прилади. Однак набагато більше їх захоплювали якісь кумедні трюки з мікросхемами, а не серйозна робота. А от Возняк на той час уже розробив схеми друкованих плат для вдосконалених комп’ютерів. А також регулярно навідувався до бібліотеки, де читав найсвіжіші матеріали з електроніки.

Джобс давно не зустрічав рівних собі за знанням електроніки, тому Воз його просто підкорив. Перша людина, яка знає про мікросхеми більше, ніж Джобс! Фантастика! Можна сміливо стверджувати, що ці двоє знайшли один одного.

Стів і Стів так здружилися, що навіть Білл Фернандес відійшов на другий план. Здавалося, що і Джобс, і Возняк зліплені з одного тіста. Обидва не любили галасливих компаній, обидва завжди були заглиблені у власні думки. Обидва були дуже замкнутими, жоден із них не брав участі в тусовках. Їхня п’ятирічна різниця у віці компенсувалася величезною, всепоглинною любов’ю до електроніки. Обидва могли говорити про неї безкінечно.

Різниця полягала лиш у тому, що в Джобса хоч і було почуття гумору, однак сам він ніколи не сміявся. Часом він, звісно, усміхався, і навіть міг пожартувати, однак рідко хто чув від нього дзвінкий сміх. А от Возняк, на відміну від Джобса, був справжнім клоуном. Він постійно реготав і обожнював смішити людей.

«Сміх – то єдина сфера життя, яка цікавить мене опріч мікросхем, – казав Воз. – І лише жарти можуть відволікти мене від техніки».

Ці двоє ідеально доповнювали один одного. Якщо Возняк був старший і розумніший з огляду на життєвий досвід, то Джобс, без сумніву, мав талант підприємця. Коли у Джобса з’являлася мета, ніщо не могло стати їй на заваді. Задля досягнення мети він був наполегливим і нахабним, міг зателефонувати кому завгодно і куди завгодно.

Наприклад, після переїзду до Лос-Альтоса Стів розпочав проект зі створення електронно-цифрового частотоміра – пристрою для вимірювання частоти електричного сигналу в ланцюзі. Коли Стів зрозумів, що для цього бракує певних деталей, він подзвонив Біллу Г’юлетту – одному з керівників найбільшої компанії з виробництва електроніки. Джобс просто знайшов його телефон у міському довіднику, набрав номер і говорив із Г’юлеттом близько двадцяти хвилин.

Білл Г’юлетт зовсім не знав зухвалого хлопця, він навіть жодного разу не чув його імені, однак був дуже здивований наполегливістю та завзятістю підлітка. Тому їхня розмова завершилася тим, що Білл передав Стівові необхідні деталі, а опісля запросив попрацювати влітку у своїй компанії.

Запитання:

1. Як називалося місто, до якого переїхала сім’я Джобсів?

2. Хто познайомив Стіва Джобса зі Стівом Возняком?

3. У чому Стів і Стів були схожими? Чим вони відрізнялися один від одного?

4. Як Джобсу вдалося здобути необхідні деталі для частотоміра?