Читать книгу Степан Бандера - Микола Посівнич - Страница 4

Народився Степан Бандера 1 січня 1909 р. у селі Старий Угринів, тепер Калуського району Івано-Франківської області, у сім’ї греко-католицького священика. У цей період Галичина належала до Австро-Угорської імперії. Через чотири дні він був хрещений у місцевій церкві на честь святого первомученика Степана.

В автобіографії Степан Бандера зазначає: «Дитячі роки я прожив в Угринові Старому, в домі моїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з’їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, кревні і їхні знайомі, наприклад, мої вуйки: Павло Ґлодзінський – один з основників „Маслосоюзу“ і „Сільського Господаря“ (українські господарські установи), Ярослав Весоловський – посол до Віденського парляменту, скульптор Михайло Гаврилко й інші. Під час Першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914—15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і наш дім був частинно знищений гарматними стрільбами. Тоді ж, літом 1917 р., ми спостерігали прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велику ріжницю між українськими та московськими військовими частинами… До народньої школи я не ходив взагалі, бо в моєму селі, як і в багатьох інших селах Галичини, школа була не чинна від 1914 р. з уваги на покликання учителя до війська та інші події воєнного часу… Від листопада 1918 р. наше родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности. Батько був послом до парляменту Західньо-Української Народньої Республіки – Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію моєї національно-політичної свідомости мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народньою Республікою в одну державу в січні 1919 р.».

Родинний дім Бандер у с. Старий Угринів

Значним чином змінила життя родини Бандер евакуація навесні – влітку 1919 р. Близькі відмовляли від тієї подорожі у воєнний час із сімома дітьми віком від 1 до 10 років. Отець Андрій боявся не так власного арешту польською поліцією, як знущань або розправи окупаційних військ над родиною. Забравши найпотрібніші речі та велику родину на два вози, вирушив на схід і заїхав до с. Ягольниці, до отця Володимира Антоновича, який був одружений із Катериною Ґлодзінською – рідною сестрою дружини Мирослави. Згодом отець Андрій вирушив на фронт, а дружина з дітьми повернулися до Старого Угринова. Дорогою Мирослава застудилася й важко захворіла. Відсутність господаря в хаті, брак лікарської допомоги, постійні нестатки й переживання за дітей спричинили розвиток туберкульозу. Лікування доктора Курівця з Калуша було безуспішне, і Мирослава померла на 32-му році життя, осиротивши сімох дітей. Ця рання смерть матері значним чином вплинула на С. Бандеру. Коли отець Андрій повернувся зі Східної України, його заарештували поляки. Після звернень капітули ГКЦ у Львові, а також його дядька – отця-митрата Андрія Білецького – отця Андрія звільнили, одначе з того часу він проживав під постійним наглядом поліції. Такі випробування для батька із сімома дітьми не зламали отця Андрія, він намагався дати дітям початкову освіту, а також винаймати для них учительку. За спогадами сучасників, родина Бандер організувала в себе вдома хор, а одна із сестер зазвичай акомпанувала на фортепіано. Степан співав у хорі в Калуші в других басах. Микола Климишин згадував, що під час співу завжди ставав біля Степана, бо той дуже добре читав ноти і мав особливий слух. Малого Стефка родичі й сусіди характеризували як дуже наполегливого й цілеспрямованого: хоч би що собі задумав чи вбив у голову – так і зробить. Його не можна було переконати чи на інший бік перетягнути. Він не любив спокою, був дуже веселий і компанійський хлопець.

Дитячі роки Степана минули під впливом подій Першої світової війни, національно-визвольної боротьби 1917–1920 рр. та початкової діяльності Української військової організації (УВО).