Читать книгу Під небом Аустерліца - Наташа Влащенко - Страница 1

Цей роман написано одночасно з моєю попередньою документальною книжкою «Крадіжка, або Біле сонце Криму». У певний момент я зрозуміла, що маю потребу у «відгулах», можливості розслабитися та не бути точною й відповідальною, як цього потребував текст документального розслідування.

І я почала писати цю книжку з кінця. Першими читачами найперших, не повністю виписаних глав стали мій друг та колега Олег Єльцов і його дружина Наташа. Початкові чотири глави вони прочитали доволі швидко й надіслали доволі оптимістичні відгуки, що надихнуло мене на продовження роботи.

Обох цікавили прототипи героїв. І мені було вельми складно пояснити, що я використовувала реальні події як витратний матеріал. Я не мала на меті відтворити їх за допомогою засобів художнього твору. Тому не шукайте тут реальних прототипів – їх немає, можливо, лише знайомі лекала. Звичайно, події та герої роману можуть видатися дещо впізнаваними. Ті кілька осіб, котрі прочитали роман ще до публікації, енергійно намагалися вгадати, хто є хто – і… потрапляли пальцем у небо. Немає сенсу розпізнавати в ході оповіді й знайомі прізвища. У розрізі кожного персонажа я назву вам із десяток, і всі зможуть більш-менш без проблем натягти на себе запропонований театральний костюм.

Уся суть у тому, що в процесі роботи дійсність в автора розповзалася так, як розходиться в пальцях тканина, котру щойно вийняли зі старої скрині. Реальність тьмяніє і стає беззмістовною вже через годину після того, що трапилося, відходячи в тінь минулого та розчиняючись у ньому.

«Під небом Аустерліца» – роман про любов, про те, яке життя ми проживаємо. Тут і зараз.

Це роман про ту гірку атмосферу втрат, зрад, безмежної віри, надій, у якій ми тонемо та захлинаємося впродовж останніх років, але продовжуємо жити. Тому що це єдине, що ми можемо собі дозволити. Тут і зараз.

Роман про те, що все повертається і за все потрібно платити…

Тому не вгадуйте та не порівнюйте. Просто повірте: історія про те, як «порвали парус», у тисячу разів чесніша, аніж спроба збрехати щось пафосне щодо дійсності, нехай навіть прикрашена вражаючими деталями та швидкоплинним попелом забуття.