Читать книгу Купіть книгу – вона смішна - Олег Сєнцов - Страница 2

Ніхто не читає передмови, і я в тому числі. Навіщо читати чиї-небудь кволі гадки з приводу книги, яку ти тільки збираєшся прочитати? Адже ми купуємо книгу якогось письменника, щоб прочитати його думки, а не просторікування на двадцяти чотирьох сторінках якого-небудь Пупкіна, що його життя і видавець увіпхнули на розігрів перед Достоєвським. Тому я особисто ніколи не читаю передмови, якщо, звичайно, товариш Пупкін не зміг вмістити їх у половину сторінки.

Погана та думка, яку не можна вкласти в один рядок, і погана та передмова, що займає більше однієї сторінки. Я постараюся вмістити свою якраз на сторінку.

Взагалі-то писати авторам передмови самим собі – це поганий тон, для цього є панове Пупкіни, зі своїм діапазоном таланту від однієї до двадцяти чотирьох сторінок, нехай вони цією справою і займаються. Я ж просто хотів сказати заздалегідь одну річ, аби не здатися цілковитим невігласом в очах своїх майбутніх вісімнадцяти випадкових читачів.

Річ у тому, що ця книга написана очима американця, а як відомо, про Америку й американців в основному пишуть тільки ті люди, які там ніколи не бували, тому і я вирішив не вирізнятися. Ця книга не про Америку і навіть не про американців, просто дивитися на події очима повністю чужих тобі людей, про яких ти знаєш тільки з чуток, набагато зручніше і вільніше – можна придумувати собі все що завгодно, чим я, взагалі-то, і займався на сторінках цього (насилу пишу це слово) твору.

Коротше, книга сповнена штампів, неперевірених даних, забобонів і простеньких поведінкових схем, які автор засвоїв при не найстараннішим навчанні в радянських навчальних закладах, а також читанні деякої кількості не завжди корисних книжок і не обмеженого перегляду вже зовсім шкідливих телепередач.

Отже, якщо сили та бажання ще не залишили вас, мої маленькі друзі, то сміливо перегортаємо сторінку…

пан Пупкін З. Є.