Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 44

Я закоханий в грона ці білі!

Як хвилюють і п’янять вони!

З юних літ такі любі і милі

Ці чарівні дарунки весни.

Квітів в світі існує багато,

Та акація, мабуть, свята.

З незрівнянним її ароматом

Знов юнацькі приходять літа.

Знову крилами серце тріпоче,

Наче птах, що досяг вишини.

І твої помічають знов очі

Те, що з віком приходить лиш в сни…

Почуття – наче хвилі цунамі

Чи напруга у тисячу ват.

Так, як в юності, грається з нами

Цей акацій святих аромат.