Читать книгу Йдучи дорогами життя… - Олександр Афонін - Страница 45

Останні акорди зіграє сьогодні весна,

У зелені парків востаннє плесне білим цвітом.

Примхливою дуже була цього року вона,

А вже через день нам у вікна постукає літо.

Яким воно буде? Мабуть, як і наше життя:

То сонце, то хмари, то блискавки рватимуть небо…

А ми і надалі долатимем шторми буття,

Хоч, може, й не варто, однак розумієм, що треба.