Читать книгу Розстрільний календар - Олена Герасим'юк - Страница 55

Уночі 4 листопада 1934 року до квартири Василя Мисика у харківському будинку «Слово» увірвались із обшуком. Поета звинувачували у «приналежності до ОУН і підготовці терактів проти керівних діячів партії та уряду».

Обвинувачення базувалось на доносі Біленького-Березинського, слідство велось у Києві. У в’язниці Мисик відкидав будь-які «факти» своєї провини. Чотири дні голодував, не пив навіть води, аби довести свою невинуватість. Це не врятувало його від таборів, але, можливо, врятувало від смерті. 13–15 грудня 1934 року виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР під головуванням Василя Ульріха засудила 28 звинувачуваних у цій справі до розстрілу. Справу Мисика, який, попри всі тортури, категорично відмовився визнати себе винним, направили на додаткове розслідування – разом зі справами ще вісьмох звинувачуваних.

26 лютого 1935 року з’явився висновок, де було вказано на відсутність достатніх даних для передання справи Мисика до суду. 19 липня 1935 року Особлива нарада при НКВС СРСР ухвалила ув’язнити його у виправно-трудовому таборі строком на 5 років через «належність до священицької родини» та зв’язок з «українськими націоналістичними елементами», що перетворило поета на «соціально небезпечну особу». Покарання відбував на Соловках. У таборових паперах письменником не значився.

Згодом Василь Минко – сусід Василя Мисика по будинку «Слово» – розповів про прикру помилку: насправді шукали його, Минка, а не Мисика. Дружина Мисика згадувала: «Брат Василя Минка, працівник Харківського КДБ, вирішив урятувати свого брата, попередивши його заздалегідь про арешт. Він негайно виїхав до Московської області, залишивши навіть родину…Коли прийшли заарештовувати Василя Минка, його вже не було в Харкові, а жив він над Василем Олександровичем. Тоді, за вказівкою брата (КДБ), заарештували Василя Олександровича (Мисика), показавши йому (на його прохання) ордер на арешт Василя Минка.

Таким чином, брат поставив галочку проти Василя Минка в Харкові, а Василя Мисика в списку направив до Києва…Василя Минка ніхто не шукав, хоч Миколу Зерова знайшли і в Москві й доправили до Києва. Треба сказати правду про чесність Василя Минка, який почував себе завжди винним перед Василем Олександровичем: він сам узяв довідку про реабілітацію, знявши з неї копію в нотаріальній конторі, і прислав Василеві Олександровичу, листувався з ним, допомагав йому, підписуючись: “Завжди Ваш”».

Навесні 1940 року Василь Мисик після відбуття каторги повернувся в Україну. У 1956 році з нього зняли всі звинувачення, а 16 жовтня того самого року ухвалою Військового трибуналу Київського військового округу реабілітували.

Джерела

Дика Ганна. Мисик Василь: «Хочеться додому, до роботи, сняться книги і аркуші» // Українська літературна газета. – 2013. – 13 грудня. Режим доступу: http://goo.gl/WKUJUA

Мисик Василь Олександрович (1907–1983): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://goo.gl/lUPNEp

Никанорова Олена. Василь Мисик: таємниці долі // День. – 2012. – 22 червня. Режим доступу: http://goo.gl/AdWSt0

Руденко Наталя. Дядя Вася – Василь Олександрович Мисик, яким я його пам’ятаю // Радіо Свобода. – 2012. – 24 червня. Режим доступу: http://goo.gl/26iFF2

Слабошпицький Михайло. Цей скромний, тихомовний поет // Слово Просвіти. – 2015. – 10 вересня. Режим доступу: http://goo.gl/lTqigG

Стріха Максим. Василь Мисик – той, хто вижив на Соловках // Радіо Свобода. – 2012. – 22 лютого. Режим доступу: http://goo.gl/HpPObR