Читать книгу Вакханалія. Кров та вино - Орест Ласкавий - Страница 2

Любов однієї свідомості до іншої свідомості? Що це? На який гріх ми готові піти заради істинного кохання?

Величезний погріб зустрічає нас своїми холодними та вогкими обіймами. Саме тут ангели п’ють свою долю коньяку й надають йому від своїх губ незабутній райський запах.

Підземелля величезне по ньому можна їздити не тільки навантажувачем з металевими вилами, а й навіть величезним КрАЗом

Вина багатьох сортів з бессарабського винограду, різних кольорів та відтінків, солодкі та сухі, відмінної міцності зріють в дубових бочках зроблених по всім правилам бондарського мистецтва. Чекають вони свого часу, аби подарувати людям долю психозу та божевілля у ввіреній на те мірі.

Втім можна не чекати поки вони поступлять в продаж, а вже зараз пізнати разом з нашою історією справжню Вакханалію, свято безумного кохання та насилля. Діоніс запрошую Вас випити цей коктейль разом з ним.

В дзеркальну поверхню червоного кольору дивиться худий лисий, низенький, згорблений чоловік. Ні це не вино розлилося, це людська кров. Дівчина, котрій вона служила при житті, лежить зовсім поруч. Тіло, ще не встигло охолонути. Легка пара проходить над калюжкою з еритроцитів.

Старий стає, неначе кіт перед трапезною, та смачно злизує кров ніби це молоко.

Раптом він набирається сил, підстрибує, почуває себе бадьоро. Дідок бере ніж для обрізки винограду, що лежить поряд на бочці, в руки та роздивитися своє обличчя в сталеве лезо. Ні однієї зморшки він не находить на собі, старість його покидає й просипається юність, а лиса голова в мить покривається чорним волоссям. Тіло божка приймає кроваву жертву.

– Ей, Ви, читачі!!! Я до вас звертаюся. Ви що думаєте ніби Ви ідеальні? Ідеальними можуть бути тільки боги. Забулися Ви про нас, про старих та про нових. Я Діоніс, покровитель виноробства. Людина завжди хотіла мати, якусь допомогу з іншого світу. Зламати програму дійсності на повну. Перші боги зображувалися у вигляді тварин, через те, що люди залежали від полювання. Це мало принести багато здобичі і їхні жінки бути такими ж товстими, як богиня мати. В той момент коли людина покорила природу, вона сказала собі, що тепер вона бог. Від Месопотамії до Скандинавії скрізь одне й те ж. Вся ця сімейна тематика в якій повно божеств починаючи із Зевса закінчуючи, якимось дріб’язковим фавном, ніщо інше, як відбиття родоплемінної структури суспільства. Тільки абсолютизм та асоціювання бога з імператором народжує єдину віру в неподільного Всевишнього. Ну і що ж сталося потім коли влада вже почала народжуватися не від людей, а від машин? Механізми, так вони створюються людським розумом, та науковими знаннями, від цього моменту вищою силою стала сама думка. Гегель пізнав Бога й цим його вбив. Вбив релігію, вбив мистецтво, залишився тільки чистий розум. Ви повірили ніби все можете, навіть пізнати істину. – Діоніс пробиває ножем бочку, звідти тече вино, він підставляє келих. Смакує. – але ж Ви все одно не можете без нас старих богів. Так ми більше не надаємо вам сили в житті, ми перетворилися на демонів, чистий туман, мракобісся, божевілля сплетене з резонерського мислення в яке я і мої психологині, німфи з Інстаграму Вас кличемо. Відкрийте вино та подякуйте цій жертві. Цій дівчині, яка віддала своє життя, аби Ви відчули, що таке Вакханалія та насолодіться повною мірою подарунком темного володаря. Нехай Вас не полишає до кінця роману думка хто ця дівчина, хто її вбив і чому?

Життя в Житомирі

Максим таки приступив до написання свого першого роману. Перші кроки, перші слова, перші абзаци завжди даються найважче. Читач має оцінити твір вже за ними. На всіх сайтах продажу висвітлюють фрагмент. За цими сторінками читач має поставити собі питання: «А воно мені треба?». Інша ж сторона діалогу письменник має дати відповідь. Макс вирішив почати зі сцени сексу, як обіцянки читачеві, що не буде нудно. Ух цей вплив Люко Дашвар і її роману «Село не люди».

«Я жарив свою колишню, на капоті автомобіля за декілька мільйонів гривень. Як зветься не знаю, ні то Ланд Ровер, ні то Рендж Ровер, в народі просто Крузак. Авто хороше, але краще б він подарував її буса та ортопедичний матрац.

Всю свою злість я вмістив у руки. Тепер їй потрібні чорні колготи серед літа носити, щоб прикрити синяки. Алка рахувала зорі цілих два рази. Раніше я любив коли вона кінчала, клав руку й тішився цим трепетом, це швидше для мене доказ моєї чоловічої сили. Дай на цілу ніч, я й на п’ять натягнув би, тільки от моя зміюка так відмовилася випускати білу отруту.

Хоча моя розповідь зовсім не про секс і який я в цьому молодець. Напевне кожен чоловік може похвастатися такими подвигами. Особливим є тільки автомобіль оскільки не кожна жінка отримує такі дорогі подарунки. Оцінювати хлопця по машині, якою він приїхав на дискотеку це норма. Втім, коли чоловіки почнуть оцінювати коханок по їхній власності, тут напевне закінчиться кохання. Так чоловік для грошей, а для чого ж тоді коханець?

З цією жінкою я був у двох ролях. Жили ми разом більш ніж чотири роки, хоча для мене цей час здався миттю. Я тільки зараз розумію. що ніколи не думав про її щастя.»

Стоп. Вернімося до класичного способу розповіді й почнемо все як годиться з початку з «експозиції».

Отже, зима в Житомирі.

Очі болять від білого снігу на дворі. Чим вище живеш, тим більше тієї білизни. Напевне й світ бачиться людям по іншому в залежності від поверху їхньої квартири. От Максу дісталося дивитися на контейнери зі сміттям, а ті хто живе на дев'ятому поверсі, спостерігають на те, як сонце ховається в червоному зареві далеко за горизонтом. Чи варто за це платити проблемами з ліфтом та ходьбою по сходах?

Робота досить вимотує. Їздиш по далеких селах товари розвозиш, вже чотири роки пройшло в цьому всьому. Універ кинув на другому курсі. Все одно ніякої перспективи. А сім’ю потрібно забезпечувати. Дороге зараз життя, й чим молодший, тим воно дорожче, бо все хочеться, й біда коли вже нічого не хочеться. Так і мусиш заговорювати цим тітонькам з магазинів зуби, а вони вже далі рекламують покупцям те, що Максим їм зумів продати.

З жінками Максу було просто. Він не ображався ніколи, бо приділяли вони йому уваги багато. Максима всі дівчата любили, бо ж він не ютився в гуртожитку, як інші, в нього власна квартира успадкована від бабусі. Ще спочатку приводив туди друзів. Але коли Алла з’явилася в його житті, ця світло руда дівчина змінила все. Такої доброї, хорошої та порядної дівчини він ніколи не зустрічав, а як вона варила борщ, це справжній екстаз.

Зустрічалися вони не довго, годила вона йому в усьому й він зразу запропонував заміж. Дівчина посміялася та погодилася. Хлопці казали, що то демо режим, прикидається вона й все. А Максу хотілося взяти простирадло з кров'ю з першої їхньої шлюбної ночі й бігати по всьому університету, щоб усі знали. Ні це не гарно радіти з такого, але для нього це було дуже важливо.

Максим ішачив, як дурний, заробляв більше ніж всі менеджери на фірмі, аби в них все було гаразд. На медовий місяць поїхали в Єгипет трохи попірнали з аквалангом, а так з готельного номеру не вилазили, насолоджувалися один одним. Кожного року кудись їхали в Таїланд літали, мали тур по Європі, а ще звичайно Домініка. Все для неї, а який Макс був щасливий коли чув від Алли заповідні два слова: «справжній чоловік».

Того року ідилія почала кінчалася. Алла закінчила університет та пішла працювати бухгалтером у винний дім Ковалів. Макс думав чому вона не народить дітей, вже хотів звернутися до лікарів. Так робота важлива, але того, що він заробляє досить, жити є де, а ще ж декретні були б. На що Алла просто притулила до його губ палець та сказала:

– Давай не треба. Я хочу ще кар’єру зробити, сам подумай нам з потім буде краще.

Так і кар’єра в неї була просто швидка за рік від помічника бухгалтера до фінансового директора. Це все одно, що полетіти на Альфа-Центавру. Макс навіть заздрив, все-таки поки вона вчилася він рулив баранку та вантажив чіпси й сухарики в автомобіль.

Ось Лендровер зупинився біля їхнього дому й руда дівчина вийшла з пасажирського місця. Така вся усміхнена й щаслива. Ніби мільйон виграла.

Що їй сказати? Борщу немає є вареники. Вона вже не готує вся в справах. Харчуватися молода сім’я почала із супермаркету.

Автомобіль не глушив мотора та не рухав з місця. Макс просунув наступний вареник до рота. Йому все це не подобається.

Дружина відкрила двері й попрямувала до кухні.

– Я тебе кидаю.

– О так просто й кидаєш, чотири роки прожили, жодного скандалу не мали. Я не розумію?

– Тобі не потрібно розуміти. Документи на розлучення я подала, майна від тебе не прошу, квартира все одно до шлюбу тобою набута.

– Це через те що ми не поїхали цього року в Італію, як ти хотіла?

– Ні, це вже немає ніякого значення. Давай без скандалів. Як жили, так і розійдемося, тихо не гризучи один одному нерви.

– Я ж тобі казав, що гроші потрібні на хабар. Я вже домовився з супервайзером на шоколад. Він мені каже, я не Порошенко, так само найнятий, в мене свої проблеми, допоможеш вирішити, і я тобі твої вирішу. Це гарна робота й гарні гроші. Можливість росту та кар’єра.

– Добре. Я не буду за тебе хвилюватися. В тебе буде все нормально.

Алла пішла за валізою, яку вона склала, ще до того. Вона рухалася швидко та зухвало.

– Все бувай. Я їду з міста. Так що не дзвони, будь нормальним, не пиши мені більше. Швидше забудь, так буде краще нам обом. Я їду далеко в Одеську область. Сьогодні документи на розлучення подала. Можеш не приходити на процес, напиши відмову, а як прийдеш то там буде тебе чекати адвокат. Я попросила розглядати без мене. Прошу тебе не затримувати процес неявкою в суд. Це вже немає ніякого практичного змісту.

– Але Осінь. Ми кохаємо один одного, моя Осінь.

– Я більше не Осінь, він називає мене Лисичкою, я більше не твоя. Краще забудь й живи собі, як живеться. Квартира є, хорошу роботу ти собі порішав. Найдеш іншу жінку.

Алла вискочила у двері, Макс не побіг за нею. Хотілося плакати й кричати. ніби його серце, щойно вирвали з грудей. Зібрався з духом, як той міфічний справжній чоловік сів за стіл та продовжив спокійно вечерю. Спостерігав, як кохана з новим кавалером кидає в багажник свою валізу. Посміхаються один одному. Їжа перетворилася на жуйку.

Вареник зовсім не смачний, якась глиноподібна маса. Виплюнув назад в тарілку. Раптова злість послала вже тарілку в стіну. Удар кулаком по столу. В спину стало холодно, Алла так поспішала, що не зачинила двері.

Хотілося дивитися в одну точку. Відповіді «чому?» немає. Все ж було так добре? Це справжній удар в спину. Напитися та з’їсти чогось нормального.

– Алло, Віталік. Я на роботу не вийду.

– Захворів?

– Бухати буду. Жінка кинула.

– Скільки днів?

– Місяць – два, я не знаю. Я переходжу на іншу фірму. Так, що можеш мене звільнити.

– Добре зранку привезеш планшет. Зробимо в бухгалтерії звірку. Якщо не найдеш нової роботи ми тебе все одно хочемо бачити на фірмі. Повір не ти переший перевтомився, й о так кинув. Я зразу місця не обіцяю. Але текучка в нас сам знаєш. Так що сваритися не будемо. Мені краще буде тебе прийняти назад, не перший раз так виходить з людьми.

– Бухнеш зі мною?

– А що так друзів крім начальника немає?

– В мене була Осінь, тепер немає.

– Я не можу в мене діти, дружина. Сьогодні четвер і до речі безплатний вхід для чоловіків в один з нічних клубів, пише, стриптиз буде. Це якраз те що тобі зараз треба. Я кинув тобі в повідомленнях.

– Дякую.

– Завтра в обід не забудь прийти, щоб ми тебе культурно розрахували. Нічого все налагодиться, ти хороший працівник, квартиру маєш. Тебе дівчата швидко підхоплять ти, ще молодий.

Макс поїхав маршруткою в клуб, й тут спрацював інстинкт самозбереження, хоча розум казав взяти авто й потім розбитися п'яним об стовп. Було пусто, нарешті компанія дівчат з кролячими вушками на голові прибігли святкувати чиєсь день народження. Всі в золотих прикрасах та в кожної Айфон новенький.

Ведучий об’явив стриптиз і це був чоловічий танець. Макс почервонів.

Дівиці загорілися бажанням. Кричали, ойкали вступали в сексуальну прелюдію з мускулистим стриптизером. Макс не мав шансу, окрім підбирати недогризки зі столу зірки екзотичних танців.

– Офіціант, мені текіли, потім джину, а потім абсенту, а ще бурбону.

– Весь бар будемо пробувати.

– Саме так. На закуску ось цей сет суші.

– Це на чотирьох осіб.

– Я голодний.

Дивитися на це дійство можна було лише через призму алкоголю. Макс навіть задумався: «А чого це такі розкуті дівчата самі мені шампанського пляшку не вишлють». Він хотів йти знайомитися танцювати, але це зграя і не відомо до кого з них чіплятися. Краще просто нажратися. Він не зрадить Осені. Зараз вибереш одну, а вона так з криками: «В мене є хлопець». З темного кутка чоловік спостерігав, як дівчата танцюють. А бачив в тих рухах лише свою Осінь.

Вийшов з дискобару. Закуска сповільнила процес сп’яніння, але тут же просилася наверх.

Таксист виявився добрим й підвіз під самий під’їзд. Максу не хотілося йти в пусту квартиру, де вже не було Алли. Квартира неначе зона відчуження в Чорнобилі, мертва.

Біля сміттєбаків він бачить два вогники, що гіпнозують Макса. Чорний кіт мерзне на вулиці, чекає ранку й надіється, що хтось винесе йому поїсти. Макса хитає.

– Ти знаєш Чорний, це все гроші триклятущі вині. Все ж було. Ланд того Ровера не вистачало. Вона ще плакатиме, що так зробила. Просто їй потрібний час. Знаєш. я все це прощу, бо це, просто дур. Тумана. В нас з нею справжнє кохання. Я їй доведу, що я таки кращий ніж те, що вона вибрала. Справжній чоловік. Я ти знаєш, Чорний, готовий за неї душу віддати. От так просто взяти й віддати. – Макс почав гладити кота. – я напишу книгу і стану відомим письменником. Це ж найпростіше, нічого не потрібно тільки комп’ютер та слова. Слова це нічого. Зробити, щось з нічого це ж геніальність. Чи ютуб канал зроблю, буду відомим продюсером. От побачиш, Чорний вона, ще прибіжить до мене і визнає, що була не права.

Макс вирішив зайти в цілодобовий маркет, аби взяти чим похмелитися та поїсти. Кицька побігла за ним. Вона бігла та нявкала. Взагалі коти в природі не нявкають, між собою вони спілкуються муркотом, а от звук призначений лише для людини.

Пакетне вино, сир, курка гриль та котячий корм з преміум сегменту, цілих 10 упаковок, а ще шампунь для тварин вказував на одне, Макс вже вирішив забрати котейку собі в дім, аби не було так сумно й одиноко.

Киця ж чекала біля дверей неначе читаючи думки чоловіка.

– Ти тут Відьма? Я тебе зватиму Відьма, адже ти така чорна, як коти в чаклунок. – Кицька терлася в ногу й просила поїсти. – я душу дияволу готов продати, аби вернути Осінь, це він тебе послав. Я знаю. Я приймаю його дарунок. Завтра я починаю писати геніальний роман, яким зачитуватиметься весь світ. Я стану як Стівен Кінг. Вона пожалкує, що мене кинула. Вернеться і я її приму, бо я її так сильно кохаю, лиш на тисячу років приходить таке кохання…

Котяра не чинив опору, коли його несли до квартири. Напевне він вже жив у людей. оскільки зайняв стратегічне місце на батареї в кухні біля холодильника. Три пакунки корму були знищенні миттєво й після старанного вилизування зайнята позиція відпочинку.

Макс відкрив вино нарізав сир та приготовив ванну для кота. У Відьми не було шансу в боротьбі з п’яним, проте сильним супротивником й прийшлося стати чистою, позбутися минулого вуличного життя. Весь подряпаний, але задоволений чоловік відпустив тваринку, а сам пішов спати.

Зранку кіт лежав уже біля голови нового господаря.

– Це ти мені в рот насрала, признавайся? – Відьма вилупила очі – Ні це я вчора сам, як свиня набрався. От не можна мішати. Не можна, ще в офіс сьогодні.

Перш ніж сходити в туалет Макс погодував та погладив кота. Кіт заспокоює.

– У ветаптеку заїду. Тобі, ще й від глистів, щось треба взяти. Звільнюся, приїду і зразу за роман писати почнемо, щоб Осінь знала кого вона втратила. Може я талант, я от бігав старався заробити, щоб в неї була шубка й чобітки, а вона в них від мене пішла. Закопав свій талант. Я ж колись писав, мене читали. А потім робота, робота… Робота, тільки ці як його накладні пишу. Все, щоб ми з Аллою мали за що в Домініку злітати. Три тисячі баксів просрали, моїх баксів. Півроку роботи. Пів зарплати зберігав у шкарпетці, аби здивувати. Дивуй не дивуй отримаєш…

Бухгалтер на офісі дивилася на Макса, й боялася, щось сказати. Від нього тхнуло й замість слухати її він приліг на кріслах. Поки вона зводила рахунки по накладних.

– Так не годиться. Ви мали б передати роботу новенькому. Я не знаю, Ваш начальник він просто залізна людина, написав всім продавцям, аби я могла звірити чи немає недостачі.

– Це все, що Ви мені хочете сказати?

– Я розведена. Старша за вас на п’ять років в мене дитина, і ви мені подобаєтесь, завжди подобались. Можливо не треба комедії ламати.

– Ви смілива раз таке кажете. Я ж кажу ні. Вам дуже боляче?

– Ні мені не боляче. Зовсім не боляче. – Бухгалтер харкнула слиною в лице Макса. – Я залишу свою пропозицію в силі. Поплачеш і прийдеш. Хоча б за сексом.

Макс вже вийшовши з офісу хотів вернутися до неї й таки просити прийти переночувати до нього. Жінка вона бойова. Не для життя звичайно, але забутися про Осінь помогла б. Ні, це горілка, його спокушає, він не такий.

Відьма вже чекала на Макса виглядаючи у вікно. Тепер кухня їхнє улюблене місце тут вони будуть тусуватися, дивлячись у вікно придумувати роман, який покорить світ.

Макс розгорнув ноутбук. Положив біля себе папір та ручку для нотування, настроївся творити шедевр, але замість того відкрив інстаграм Алли. Вона змінила нік на Лисичка. Так пройшов вечір, а потім, ще один, так пройшов тиждень, й місяць. Макс проїдав гроші, які відклав на хабар. Жодного слова він так й не записав.

Інстаграм Алли, вона в новому шикарному домі в стилі бароко, десь на березі Чорного моря. Її чоловік власник виноробні. Його Осінь тепер Лисичка, красується фотографіями виноградників та моря. В неї багато підписників й Ленд Ровер, автомобіль про котрий вона мріяла все життя. невже автомобілі дорожчі ніж кохання?

– Відьма, так не годиться ти мені зовсім не допомагаєш.

Кицька полізла на ноутбук з бажання леститися до Макса.

– Каца, ти, щось відкрила не те.. Продається виноградник в Бессарабії, так ця реклама постійно мене вже переслідує. Боже, це ж якихось 15 кілометрів від Алли. А раптом це вона кличе мене до себе? Якщо продати квартиру, то цих грошей вистачить. Потрібно дзвонити. Якось дивно офіційний продавець знаходиться в Житомирі. Це ж щось неймовірне. Київ, Одеса, Львів, Херсон і Житомир. Це точно Алла вона кличе мене до себе. От же хитра. Любить таки гроші, але і мене, Макса не забула. Хоче, щоб був поряд.