Читать книгу Вакханалія. Кров та вино - Орест Ласкавий - Страница 4

Закохуватися в незнайомих людей це так нормально. Відчувати любов тисячу разів за життя це природно. Немає чого думати, що це почуття приходить один раз та на все життя. Такого не буває. Частіше це все не взаємно й дуже боляче. У взаємних почуттях вже є якась особливість.

Втім, якщо не робити кроки на зустріч один одному, то це все швидко зникає, якщо одружитися й забутися про те, що жінку, і чоловіка потрібно завойовувати кожного дня то магія кудись дінеться. Тут багатьом потрібно згадати, що там де вивітрюється Ваша магія, приходять почуття до інших людей оскільки серце не терпить пустоти, а вміти кохати це його природна здатність.

Ви не народжуєтеся для іншого особливими, Ви ними стаєте в процесі життя. Всі хочуть, щоб кохання було чимось вершковим, повітряним та давалося просто так. Ми готові вбити багато часу, щоб навчитися вишивати бісером, чи грати фіфу на консолі, і забуваємося, що кохати теж потрібно вчитися. В кохання ж плоди набагато важливіші, це діти. Нові свідомості, яким далі творити історію.

Слово «робота» так відлякує. Чого ж Ви так всі дружно розповідаєте, як любите свою працю? Інколи Ви маєте їх цілих дві. Робота не подобається через відчуження від результату праці, проте в кохані ти ж не відчужуєшся воно твоє й іншої людини.

Гормональний сплеск проходить, секс приїдається і залишається тільки свідомість та свідомість. Банально очікувати, що дві особистості з різним буттям раптом будуть збігатися у всьому. Тому потрібно будувати спільне буття, а не чекати ідеальної зустрічі. Хоча давайте дамо місце такій зустрічі на сторінках книжки, все-таки це ж казка.

***

Це вже було літо. Досі не одного слова в ноутбуці Макса не з'явилося.

Можливо справжнього кохання не існує й людей збуджують лише секс та гроші. Все це випадковість Алла не продавала йому тієї ділянки, просто їхній торговий дім чомусь мав представництво в Житомирі. Ні не може бути Осінь, вона це зробила. Вона кохає Максима по іншому бути не може, це він винний в тому, що сумнівається, це все її план, як їм бути разом.

З нового супермаркету, ще не зняли повітряні кульки. Народ біг туди, ніби це останній шанс в їхньому житті витрати гроші. Тут було все кафетерій, кур’єрська служба і навіть нечувана розкіш для районного центру фонтан по центру залу в який можна кидати монетки, аби повернутися. Люди таки верталися за якістю товарів та відмінним обслуговуванням. На верху розміщувалася перукарня, різні ремонтні послуги, а ззаду відкрилося цілодобове похоронне бюро. Ціни були нижчі ніж на базарі й все педантично та красиво, ніякої грязі, холоду та постороніх запахів.

Окрасою рекламної компанії був білий кінь запряжений в карету. Кучер їздив по місту та пропонував під'їхати до нового супермаркету прямо, як в казці. Діти шалено раділи такій можливості

Райцентром пішли чутки про ворожнечу нової власниці торгового центру й магната Коваля. Місцева ворожка об’явила її чаклункою та відьмою це була головна плітка в жіночих компаніях. Навіть в церкві батюшки оживилися та вибирали проповіді про зло, яке проникло в їхнє містечко. Бізнес вумен захопила всю малу торгівлю й поставила дуже невигідне положення магазинчики, що входили в корпорацію Коваля.

До дрібних власників вона навпаки ставилась з розумінням викупила їхній бізнес, що й так не давав прибутку та запропонувала працювати на неї. Це дало Любові, а по батькові вона ніколи не представлялася нікому, владу та схвалення серед людей. Не інакше, як жінка прагне стати мером, тому така нечувана щедрість. Хоча Любою її ніхто не зве поза очі, навіть ті кому вона дає гроші на освіту чи лікування. Усі знають її у Великій Пагодиці, як Чорну Відьму. Не інакше, як диявол подарував їй таке нечуване багатство, й чомусь вона приїхала витрачати його сюди в приховане від світу містечко.

Максим глянув в дзеркало на вході в супермаркет. Потовстів, дивно виснажлива праця не зробила з нього худого чоловіка, навпаки він почав більше їсти. До цього всього додався стрес і єдине задоволення від життя це смачна вечеря. М'ясо в сметані з доброю порцією соку, а ще тістечка та морозиво на десерт. Велика недоглянута борода він зовсім не стежив за своїм виглядом. Потрібно, щось з цим робити. Поки місто було таким брудним, здавалося, ти живеш десь у 90-тих роках, коли ще Коваль був простим головою радгоспу, то не хотілося й себе прикрашати, але цей торговий центр осучаснив буття городян.

Запахло кавою, бариста неначе з модного закладу Києва бігала виконуючи замовлення молодих клієнтів. Відчути себе знову частиною міської культури цього Максим, аж ніяк не чекав.

– Мені американо, будь ласка. Без цукру.

Раптом за стійку зайшла брюнетка. Макса аж шарахнуло від такої телевізійної краси. Ніби це плід кохання Орлани Муті та Даші Астаф’євої. Вона торкнулася руки баристи.

– Цього бородача я обслужу сама.

Макс був ошелешений зовнішнім виглядом жінки, вона ніби одна з учасниць групи Віагра, як правило такі дівчата прагнуть потрапити в набагато кращі місця: Київ, Одесу чи навіть Дубай. Тут раптом вона буде наливати йому каву. Дівчина вдягнута в такий же одяг, як бариста, лише на бейджику в неї написано «ЛЮБОВ ДИРЕКТОР». Ходить вона по залу в капцях. Неначе по власному домові. Правда й живе вона тут на третьому поверсі там зробила для себе спеціально дві кімнати й одну для власного секретаря, офіс та спальню. Говорять, що вона трудоголік тільки думає про свій магазин. Їй шкода витраченого часу на переміщення звідси до квартири.

– Привіт лісоруб, я любов і звати мене так само. Чого витріщився? Подобаюся.

– Ви красива, але в мене є дівчина. – Макс подумав про Осінь.

– Хто? Якась свинарка судячи з твого вигляду.

– Не ображайте мене, будь ласка. Це не приємно.

– А я чогось подумала ти брутальний чоловік. Ні не подумала, у світі вони скінчилися. Напевне це на краще.

Вона простягнула Максиму каву, чоловік вирішив швидше піти звідси. Але Любов почала його переслідувати.

– Я власниця цього закладу.

– Дуже гарно у Вас тут все.

– Правда. Я завжди про це мріяла і тепер це реальність.

– Чому Ви мене переслідуєте по всьому торговому залі?

– Чому ж жінка може переслідувати чоловіка?

– Така гарна, як Ви? Напевне, щоб прорекламувати свій інстаграм.

– Я хоч і працювала проституткою, але інстаграму ніколи не мала. Користувалася професійними сайтами. Толку мені з того, що на мене хтось мастурбує, я людина діла та люблю результат.

– Ви так просто говорите про свою професію, але я не користуюся послугами повій.

– Я на пенсії. В мене вдосталь грошей. Цей супермаркет належить мені. Він приносить прибуток. В який іще спосіб я мала отримати свій стартовий капітал по Вашому? В лотереї виграти? Я прагматична людина.

– Вас прогнав, якийсь депутат і Ви вирішили стати даун-шистером.

– Ні я не утриманка, я індивідуалка, я працювала з різними клієнтами. Так що толк в чоловіках знаю. Найкращі це якраз повненькі чоловіки, в яких роками не було сексу. Вони витрачали на мене цілу зарплату. Інколи й дві, аби ми з ними цілу ніч грали в чоловіка та жінку. Втішити маминькиного синка після смерті найріднішої людини для мене це навіть задоволення, ніякий депутат так мені ніколи не заплатить. Це мій профіль. Я пробувала й інше, різне. жорстке, групове, з парами, з жінкою. Гроші потрібні були завжди. Повір я розуміюся на чоловіках.

– Навіщо ти це мені розповідаєш? Це бридко.

– Тобі все одно розкажуть та розкриють мою таємницю. Я хочу, щоб ти з цим змирився і тобі не було боляче потім коли ми станемо парою.

– Потім? Яке може бути потім?

Максим нахилився за лезами для гоління.

– Ні не бери. Мені подобаються бородаті.

– Борода коле.

– Щетина коле, а борода лоскоче, це мені приємно.

Любов порпалася у купівельному візку Максима неначе вона його дружина та живуть вони разом вже років десять. Тільки вона відвернулася та кудись побігла Макс направився до м’ясного відділу. Нарешті директорка відстала, зрозуміла, що навіть з цією ляльковою красою, та її сексуальним досвідом вона не цікава Максу.

Проте Люба вже повернулася в руках в неї був найдорожчий тример для бороди в універмазі.

– Чек ось я тобі дарю. Ти береш курячі голови? Навіщо?

– Я перепущу їх на фарш.

– Ти будеш їсти курячі голови? Я можу відкрити тобі кредит на нормальну їжу, це без проблем.

– В мене є кішка, точна твоя копія. Така ж чорна та нагла. Та й звуть вас однаково Відьмою.

Люба схопила своїми нарощеними нігтями бороду Максима та намагалася дістати його за щоки.

– Не називай мене так в очі, можеш поза очі, а в очі не називай, наступного разу це буде не борода, а те що між ногами, зрозумів. Я тебе прощаю. Але ти маєш бути хорошим хлопчиком.

– Я вам не належу.

– Поки що не належиш, але скоро все місто і ти будете моїми.

Макс спокійно відвинув руку брюнетки від свого лиця. Що сказати такої наглої та водночас божевільної особи він в житті не бачив, всі терплять поведінку Люби через те, що в неї є гроші. Та й нікому крім нього вона тут таких концертів не влаштовувала. Завтра все місто буде пліткувати. А вже за тиждень і в селах розповідатимуть, цю розмову. Весь торговий зал покупці та продавці дивилися, але жодний не посмів витягнути камеру та фільмувати. Любов за декілька місяців стала справжнім авторитетом, й лише сім’я Ковалів, справжніх власників цілого району могла їй протистояти.

Максим не став встрявати в ці крики й доводити, щось навіженій натомість направився до виходу. Брюнетка швидкою ходою бігла за ним, до виходу.

– Кинь монетку, щоб вернутися.

– Я не хочу повертатися в заклад, який належить тобі. Ти нестерпна. Та ще й хвойда.

– Ти все одно повернешся, тут немає куди більше йти, всі сюди повертаються. Навіть Алла Коваль невістка мого конкурента купує товари в мене, вона відвідує мою перукарню і своїм собачкам замовляє одяг в моїй ткацькій майстерні. Всі повертаються і ти повернешся!!! – ображено кинула в слід Люба.

Після того, як та шльондра, згадала ім’я Осені. Макс уважно все слухав та розумів, що це його шанс знову побачити кохану, хоча б перекинутися поглядом. Він не зворушено та гордо відчинив двері та направився до свого автомобіля.

Люба хотіла продовжити переслідування, та глянула на свої капці й зупинилася. Раптом вона скривилася. Їй стало боляче. Власниця торгового центру почала плакати. Бариста швидко закрила прилавок й побігла на допомогу.

– Він вас не вартий, всі чоловіки міста хочуть бути поряд з вами, а минуле, залишилося минулим. Тепер ви порядна та могутня жінка.

– Я хочу його, мені не потрібні інші – Люба ревла, а білява дівчина з кав’ярні її обіймала. Та заставляла йти в офіс, аби сховати господиню від покупців та іншого персоналу.

– Ви в нас сильна, Ви завжди перемагаєте.

– Так я завжди перемагаю і цього разу теж – плаксивим голосом давилася Любов – він буде мій, я завжди перемагаю. Він буде мій.

Сльози перестали текти тільки червоне як в рака обличчя та соплі ще нагадували за попередню сцену.

– Він буде мій. Я завжди перемагаю. Я переможниця по житті. Мене ніхто не спинить. Навіть, якщо прийдеться переступити через трупи, я по них піду, все чого я хочу, я це отримую. Гра не закінчується поки я не переможу.