Читать книгу Полтава. Розповідь про загибель однієї армії - Петер Енґлунд - Страница 2

Пролог

Оглавление

Якби можна було, то ми віддали б силу в руки справедливості. Але сила не дозволяє порядкувати собою, як кому заманеться, бо вона – властивість, відчутна на дотик, а справедливість, на противагу їй, – властивість духовна, і нею можна порядкувати на свій розсуд. Отож справедливість віддана в руки сили, і тому ми звемо це обов'язком дотримуватися справедливості. Звідси виводять право меча, бо меч робить право реальним.

Блез Паскаль, Думки (1670)

1. Горностай

Пам’ять – щось дивовижне. Довго після того, як катастрофа досягла трагічного кінця, і ще й перед своєю смертю в неволі він дуже чітко пам’ятав незвичайний випадок із горностаєм.

Сталося це третьої доби, задушливого, спекотного літнього дня, коли ніде було сховатися від сонця. Посірілий з утоми, роздратований і вимучений бігункою та гнітючою спекою, він шукав місця, де можна було б украсти собі трохи сну й прохолоди. Хтось, хто чув його нарікання і бачив, як йому тяжко, влаштував для нього імпровізований заслін від сонця: біля невеликого воза на пару держаків від хоругов напнув плаща. Сповнений вдячності, він скинув із себе сурдута й камізельку, йому постелили ще якісь лахи, а під голову поклали капелюха і згорненого плаща.

Дуже швидко йому стало якось незатишно: під головою в нього щось ворушилося. Він злякано сів на своїй постелі – адже це могла бути гадюка чи якесь інше небезпечне страховисько. Уважно оглянувши плаща в головах і нічого в ньому не знайшовши, він вирішив, що сам спричинив той шурхіт, і знову ліг. Минула якась хвилина, і під головою в нього знову щось заворушилося, цього разу дужче. Він зірвався на ноги й обережно підняв плаща. Під ним, у капелюсі, з’явилася голівка горностая, з’явилась і швидко сховалася. Він миттю схопив руками капелюха за криси, і тваринка опинилася в полоні. Він покликав тих, що стояли поблизу, й показав, як полонив живого-живісінького горностая. Хтось надяг товсту рукавицю і спіймав дряпуче звіреня. Усі почали зацікавлено й докладно оглядати його.

Йому сяйнула думка: усі вони, як цей горностай, полонені. Усі опинилися в пастці. Як ця тваринка, що її вони міцно тримали. Він звелів їм випустити горностая цілим на волю, а подумки попросив Бога, аби так само, як це полонене звірятко несподівано отримало волю, усі вони якимось дивом «із цього бойовища неушкоджені вийшли».

Того року сталося чимало подій. Була найхолодніша зима з усіх, які тільки пам’ятали люди, і у Франції знову виник голод. В Англії один чоловік на прізвище Річард Стіл почав видавати часопис «The Tatler»2, що згодом здобув такого розголосу, а в Італії почали розкопувати Геркуланум. Біля берегів Чилі з одного з островів Хуан-Фернандес якесь судно підібрало залишеного моряка, Александра Селкірка, що пробув там на самоті чотири роки; йому випало стати прототипом Робінзона Крузо. Афганці в Кандагарі підняли повстання проти персів, а в Японії прийшов до влади новий, швидкий на реформи сегун3 Токуґава Єнобу. А десь в Україні чоловік випустив на волю спійманого горностая, немов заклинаючи цим вищу силу відвернути катастрофу. Той чоловік не міг знати, що не мине й доби, як він сам і завершить ту катастрофу.

2

«Пліткар» (англ.).

3

Сегун – титул військових правителів у Японії 1192 – 1867 рр., що позбавили імператора реальної влади. Від самого початку цей титул став спадковим.

Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Подняться наверх