Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 22

Чи отримували ви коли-небудь ляпас (у переносному значенні) від людини, про яку ви піклувались і дбали? Більшість із вас побувала в такій ситуації. Зрозуміло, що після такого можна пошкодувати про зроблене добро. Колись я жив по сусідству з двома жінками похилого віку (на жаль, вони давно померли). Вони були близькими подругами, і ось одного дня Елсі запросила Філліс на ланч. За півгодини до призначеної зустрічі Філліс подзвонила та сказала: «Я не прийду. Не намагайся більше запрошувати мене в гості». І поклала слухавку. Це сталося за 15 років до того, як ми там оселилися, та, коли я познайомився з Елсі, вона так і не знала, чим завинила, незважаючи на те, що минуло багато часу. Філліс із нею відтоді не розмовляла.

Бідолашна Елсі почувалася жахливо, тому було б не дивно, якщо б вона надалі дуже обережно ставилася до приятельських стосунків. Але за вдачею вона була дуже щедрою людиною та не дозволила лихому досвіду себе змінити. Вона залишилася такою ж доброзичливою і щирою стосовно до людей, які її оточували. Ми були щасливі мати її за сусідку. Елсі любили, а в її будинку завжди було людно. З віком, стаючи дедалі хворобливішою, вона ніколи не відчувала нестачі в друзях, готових підтримати її.

Ця історія схожа на народну казку, хіба що відбувалася в реальному житті. Її сюжет доволі передбачуваний: Філліс насправді була досить неприємною особою з важким характером і з роками відштовхнула від себе майже всіх сусідів, і друзів у неї залишилося мало. Вона – єдина в моєму житті сусідка, з якою я припинив спілкуватися, хоча й не зовсім розумію, чим викликав її невдоволення.

І ви, і я багато разів чули про подібні ситуації, вони справді трапляються в житті. Повторюються знову й знову. Якщо ви насправді добра, послужлива та чуйна людина, то матимете багато друзів і надійну підтримку, якщо знадобиться. Як у ситуації з Елсі, не завжди ті, кому ми робимо добро, відплачують нам тим самим, але добро все одно повертається до нас, хай навіть від інших.

Сприймайте це як карму. Мій син має товариша. Раз на тиждень батько дуже рано підвозить обох хлопців до школи. У нас, на жаль, такої можливості немає. Я інколи почуваюся незручно, тому що не можу зробити їм таку ж послугу, хоча той татко й не чекає від мене цього – він щирий чоловік і з радістю допомагає нам. Однак я виручаю іншого свого приятеля, час від часу дозволяючи його дитині ночувати в нас після шкільних вечірок, і мені не треба від нього нічого на знак подяки. Мені здається, ми стали ланками в спільному ланцюжку допомоги. Оскільки ми всі з радістю комусь допомагаємо – не обов’язково тому, хто допомагає нам, – ми всі формуємо позитивну карму, і ця система спрацьовує.

Звідки вам знати, чия допомога чи підтримка знадобиться вам у майбутньому? Тож не припиняйте накопичувати відповідну карму і матимете віддяку, коли потребуватимете її найбільше.

Правило 18

Як ви до людей, так і вони до вас