Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 29

Ми поважні, достойні люди – і ви, і я. Ми дотримуємося Правил, чи не так? Тому ми неодмінно повинні ставитися до всіх добре – любити всіх, кого зустрічаємо. Узагалі-то так… і ні. Ставитися до всіх добре – безперечно, але ми не зобов’язані всіх любити.

Якщо ми гратимемо за Правилами, нам, імовірно, більшість людей подобатиметься. Ми будемо щирими й приязними, намагатимемося їх зрозуміти та допомагати їм, будемо милими, добрими, тактовними, співпрацюватимемо з ними. Це розкриє в людях їхні найкращі риси, тож у майже кожній людині, з якою зустрічатимемося у своєму житті, ми побачимо якості, що найбільше викликають симпатію.

Та завжди є винятки. Я знаю жінку, яка стверджує, що не любить лише трьох людей. Наскільки мені відомо, так воно і є. Вона гравець за Правилами, і я вважаю, число тих, кому не подобається вона, менше. Проте деяким людям властиві речі, що справляють на вас неприємне враження, чи, можливо, ви натрапляєте на тих людей за невдалих обставин. Приміром, ви зустрічаєтеся з їхніми «колишніми» чи зайняли нову посаду і раптом виявили, що під вашим керівництвом працюватиме той, хто довго та безуспішно домагався цього крісла і тепер ображається на вас. Годі уявити, що вони продемонструють вам свої найкращі риси. А інколи вони поводитимуться так, що полюбити їх буде неможливо.