Читать книгу Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар - Страница 25

Дивно, як багато людей вірить цьому – можливо, тому, що їм і справді хочеться, аби так було. Спокусливо зустріти людину, яка на 95 відсотків відповідає вашому уявленню про досконалого партнера, і потім спробувати доповнити її потрібними 5 відсотками. От якби він чи вона були трохи наполегливішими чи менш легковажними, терпеливішими чи менш марнотратними, а ще б трохи рішучішими! Вони були б ідеалом!

Тепер подивіться на ситуацію з іншого боку. Припустимо, ви зустрічаєте когось, хто вважає вас майже ідеальним (ідеальною) і збирається перетворити вас на довершеність. Людина хотіла б додати вам трохи наполегливості й терпеливості, прибрати трохи легковажності… Вам би це сподобалось? І взагалі, ви гадаєте, вас можливо змінити?

Хай би як ви це не сприймали, та спроба змінити людину – це один зі способів указати на наявність у неї недоліків. Хто б вона не була – партнер чи друг, – це підриває її віру в себе, їй здається, що її осуджують та висміюють. До того ж вона відчуває, що її весь час контролюють.

Усе це може слугувати поясненням, чому спроби змінити інших людей завжди супроводжуються зворотними наслідками. Щобільше, вони не спрацьовують. Більшості з нас просто не до снаги змінити свою натуру, скільки б зусиль ми не докладали. Звісно, ми здатні змінити свою поведінку щодо оточення (зазвичай буває розумно попросити когось близького поводитися інакше, якщо на це є вагома причина, тільки робити це треба люб’язно), та характер, що становить нашу глибоку сутність, – зовсім інша річ.

Я не збираюся повчати вас. Я не вказую, що вам слід робити, а чого не слід. Я лише кажу – маю рацію чи ні, – що це не дасть вам бажаних результатів. Я бачив людей, які намагалися змінити інших. Я бачив тих інших, які втрачали впевненість і самооцінку, намагаючись стати такими, якими вони не є насправді. Та я ніколи не бачив успішних подружніх і приятельських стосунків, заснованих на намаганнях змінити одне одного. Усі справді добрі стосунки, які я бачив, ґрунтувалися на готовності людей сприймати одне одного такими, якими вони є, та на готовності прийняти 5 відсотків «вад», тому що решта 95 відсотків варті того.

Якщо ви зустріли людину, яка на 95 відсотків ваша, це чудово. Тож, коли до решти 5 відсотків входить не схильність відривати крила пташенятам, а цілком прийнятна риса, яка з якоїсь причини не потрапила до вашого власного контрольного списку особистих якостей, 95 відсотків – уже доволі високий показник. Якщо кому й треба змінитися, то це вам. Змініть своє ставлення до тих 5 відсотків, щоб усе не зіпсувати. Коли ви впораєтесь із цим, то матимете чудові стосунки. Коли ні – що ж, ви пересвідчитеся, наскільки нереально сподіватися на зміни від інших.

Не забувайте, що вам, імовірно, також не вистачає 5 відсотків, аби відповідати ідеалу вашого партнера, і йому теж доведеться змінити своє ставлення до них, щоб у вас усе склалося. Невже цього не достатньо й ви проситимете його змінити ще й свою особистість?

Правило 21

Не намагайтеся змінювати людей