Читать книгу Корона. Книга 1: Єлизавета ІІ, Вінстон Черчілль. Становлення молодої королеви (1947–1955) - Роберт Лейсі - Страница 7

Британська монархія, якою вона могла бути…

Королева Вікторія (1837–1901)

Рішення Єлизавети II залишити власне ім’я як монарше було досить незвичним для сучасної історії британської монархії. Її прапрабабусю королеву Вікторію (1837–1901) охрестили Олександріною Вікторією, на честь її хрещеного батька царя Олександра I та її матері Марії Луїзи Вікторії. У ранньому дитинстві вона була відома своїй родині як «Дріна», а документи про престолонаступництво, підготовлені в перший день її правління, проголошували її королевою Олександріною Вікторією. Проте новий монарх наполягала лише на імені «Вікторія», оскільки вона виявила сильну особисту прихильність до другого імені – вибір, до якого її заохочував дядько й попередник король Вільям IV, «король моряків». Вільям подумав, що це сподобається військово-морському флоту: моряки наносять на руки та обличчя ім’я Вікторії, – припускав він, уявляючи, що їхня королева була названа на честь знаменитого флагманського корабля «Вікторія».

Прадід Єлизавети, король Едуард VII (1901–1911), був названий на честь свого мудрого, але надто вільнодумного батька Альберта, принца-консорта. Це був знак його поваги як сина. Тож новий король запропонував своїй Раді престолонаступництва це ім’я в 1901 році, щоб ім’я «Альберт Добрий» відтепер асоціювалося лише з однією особою. Але сучасні біографи веселого монарха припускають зовсім протилежне – «Берті» не міг дочекатися, щоб відступити від батька, якого ніколи не вважав достатньо добрим. Дідусь Єлизавети Георг V (1911–1936) був унікальним серед сучасних попередників королеви, вирішивши царювати під тим іменем, яким його сім’я називала в дитинстві.

Король Едвард ІІІ (1901–1911)

Георг V (1911–1936)

Едуард VIII (1936) був хрещений Едуардом Альбертом Крістіаном Джорджем Ендрю Патріком Девідом, останні чотири імені – імена святих – покровителів Англії, Шотландії, Ірландії та Уельсу. Його батьки вирішили називати його Девідом – мабуть, беручи до уваги той факт, що син стане принцом Уельським. Він мав труднощі з вивченням валлійської мови, коли в 1911 році його представили як принца Уельського, але як принц і король Девід взяв більш історичне ім’я – Едуард.

Едвард VІІІ (1936)

Георг VI (1936–1952)

Батько Єлизавети Георг VI (1936–1952), раніше знаний як принц Альберт, герцог Йоркський, був відомий родині як «Берті», як і його дідусь Едуард VII. Але коли прийшов час вибору його монаршого імені в неспокійні часи зречення його брата, було визнано розумним підкреслити наступність з його популярним і поважним батьком (і засновником Віндзорського дому), королем Георгом V.

Зазвичай передбачається, що наступник королеви Єлизавети II, охрещений Чарльзом Філіпом Артуром Джорджем, з часом буде проголошений Його Величністю королем Карлом III. Проте він може віддати належне своєму дідусеві (і своєму прадідусеві), прийнявши царське ім’я короля Георга VII – а Філіп і Артур – два інших вельми вірогідні варіанти.

Монарше (прикметник, від латинського «regnum» – королівство, монархія або царство)

ім’я суверена, правителя або короля – ім’я, що призначається у рік сходження на престол суверена.

Таке ім’я присуджується правителю (або папі) разом із номером – зазвичай римськими цифрами (наприклад, «Георг VI», а не «Георг 6»).

Покидаючи Сагана Лодж, Кенія, 6 лютого 1952 року, щоб повернутися до Лондона, нова королева Єлизавета II попросила не робити фотографій. «Я відчув смуток, коли вона подякувала за це, піднявши руку, а ми мовчки стояли, поклавши камери на землю», – згадував один із фотографів