Читать книгу Велика картина - Шон Кэрролл - Страница 10

Ніщо так не поміщає людське існування в контекст, як розмірковування про космос. Ось ви собі сидите зручно у вітальні з келихом вина й хорошою книжкою і, напевне, й гадки не маєте, що по сусідству може відбуватися дещо, безпосередньо спричинене еволюцією цілого Всесвіту. Чимало найважливіших аспектів нашого життя на Землі – уявлення про плин часу, існування причин і наслідків, спогади про минуле, свобода вибору власного майбутнього – зрештою виявляються наслідками тих умов, які склалися на момент Великого вибуху. Щоб осягнути загальну картину, нам слід помістити себе в космологічний контекст.

Коли дивишся на нічне небо, важко не відчути трепету. В істинній темряві, далеко від всепроникних вогнів людської цивілізації, синясто-чорне тло оживає тисячами зір, жменькою планет і величним Чумацьким Шляхом, що простягся від краю до краю нашої галактики. Водночас важко збагнути істинний розмах нашого Всесвіту, дивлячись на нічне небо. Ми не відчуваємо масштабу побаченого, не маємо якихось знайомих орієнтирів, щоб судити про його розмір. Зорі схожі на планети, хоч ми й знаємо, що вони дуже різні; зорі зовсім не схожі на Сонце, хоч ми знаємо, що Сонце – зоря.

Не дивно, що стародавні космологи, теоретизуючи про Всесвіт, вважали його віссю обертання те, що розуміли найліпше, – самих себе. Протягом тисячоліть у різних культурах вигадано кілька поетичних космологічних сюжетів, проте їхньою спільною рисою було переконання, що наш дім, Земля, якимось чином особливий. Інколи Земля була в центрі всього сущого, інколи – унизу, в основі; дуже часто вона мала особливе значення для тієї сили або Бога, що створив її. Так або інакше, було переконання, що ми важливі