Читать книгу П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи - Стефан Піпа - Страница 4

Вона вставила в друкарську машинку новий чистий аркуш паперу і продовжила нанизувати літери-намистинки на нитку своєї оповіді.

І саме того одного прекрасного дня від самого ранку ODIN працював як завжди. Вгору – вниз, вгору – вниз. Так одноманітно продовжувалося приблизно до шістнадцятої години, коли в його кабіну зайшло одразу п’ятеро людей.

ODIN бачив їх вперше: юний хлопець, поважний дідо з ціпком, усміхнений вусань, втомлений чоловік з течкою і тілистий коротун.

ODIN плавно закрив двері і почав повільно підійматися. І тут на нього щось найшло, точніше, щось в нього увійшло. Увійшло невідомо звідки, увійшло незвикло, не так, як в нього входять пасажири і не так, як в його двигуни входить струм. Увійшло так, що ODIN раптом зрозумів для себе одну важливу річ: «Він – більше, аніж просто ліфт. Він – УСЕ!».

Від такого просвітлення, якому позаздрив би будь-який буддист, високо в шахті ліфту коротнуло, посипалися іскри, і в офісному центрі пропало світло.

ODIN завис між землею і небом десь на рівні четвертого-п’ятого поверху офісного центру.

Тут кабіну під Нею злегка трусонуло. В ліфт якраз заходили пасажири. Вона звірила присутніх зі своїми нотатками і подумки відзначила:

– Все правильно. Всі на місці. Привіт, хлопці. Я знаю ваше недалеке майбутнє.

І десь між четвертим і п’ятим поверхами ліфт зупинився, бо в офісному центрі раптом пропало світло.

Наступні ж декілька хвилин Вона просто стенографувала почуте від пасажирів ліфту.

Залишками своєї свідомості ODIN ледве підживлював себе, а втім цього вистачало, щоб аварійна лампочка в кабіні змогла освітити розмову пасажирів.

– Чорт забирай! От халепа! – промовив втомлений чоловік з течкою.

– Раджу Вам не прикликати сюди усіляку нечисть. Майте терпіння, – зауважив дідо і поважно сперся двома руками на свій ціпок, притримуючи під пахвою загорнуту у папір пляшку коньяку.

– Не вчіть мене жити, – парирував втомлений чоловік з течкою, – І так проблем вистачає. А тут ще Ви зі своїми забобонами.

– Слишь, мєньше тєкста, кіслорода не хватить, – зауважив тілистий коротун.

Втомлений чоловік з течкою різко відповів:

– А ти мене «на слишішь» не бери!..

– Карочє, – перебив його тілистий коротун, – Ти вже свою пайку кіслорода схавав! Тепер заткни хлєборєзку і сопи в дві дирки! Поняв, да?

– Панове, досить сваритися, – додав своїх слів до загальної розмови усміхнений вусань, – Що ви, їй-Богу, тут і так тісно. Вийдете в коридор і там хоч пики один одному товчіть. А тут ви не одні.

– Конфлікт загострюється, – констатував дідо і звернувся до юного хлопця, – А Ви, молодий чоловіче, що з цього приводу думаєте?

– Нічого. Ви мене в свої справи не вплутуйте, – відповів юнак в оранжевій футболці.

– Ну, всі вже висловили свої думки з приводу незапланованої зупинки ліфту, може перейдемо до інших тем? – підвів риску дідо і додав, – А кисню всім вистачить. Вентиляція працює справно.

– Ага, якщо хтось шипуна не пустить, – підмітив тілистий коротун.

– Ти на кого, сволоч, натякаєш!? – блискавично відреагував втомлений чоловік з течкою.

І двоє пасажирів перейшли від слів до дій – в ліфті розпочався перший раунд невеличкої сутички. А незабаром з’явилася перша жертва – серед штовханини дідо упустив пляшку і вона розбилася об підлогу, наповнюючи ліфт ароматом п’ятизіркового коньяку.

Скориставшись паузою в розмові пасажирів ліфту, Кліо подумала «І що, ті бздури я маю записувати? Ні, треба щось міняти», – вирішила Вона і швидко продовжила друкувати.

Тим часом технічна служба не гаяла даремно часу і, отримавши свіжу потужну порцію електрики, ODIN поїхав далі.

Але з цієї миті вгору підіймався якісно інший ODIN.