Читать книгу Сплячі красуні - Стивен Кинг - Страница 31

На той час, коли Лайла Норкросс прибула до квадратної цегляної будівлі, де з одного боку містилася управа шерифа округу Дулінг, а з іншого – міська адміністрація, вся команда вже була на палубі. Помшерифа Рід Берровз чекав на тротуарі, готовий прийняти під свою опіку свіжу арештантку Лайли.

– Поводься добре, Євко, – сказала вона, відчиняючи двері. – Я повернуся.

– Поводься добре, Лайло, – сказала Євка, – Я буду тут. Вона засміялася. На щоках у неї, перетворюючись на потріскану поливу, підсихала кров із носа, а кров з рубаної рани на лобі застигла спереду в її волоссі, утворивши щось на зразок маленького павичевого хвоста.

Уже коли Лайла вилізла з машини, звільняючи місце для Ріда, Євка додала: «Трипл-дабл». І знову розсміялася.

– Криміналісти вже в дорозі до того трейлера, – сказав Рід. – А також ЗОП85 і Патруль Шість.

– Добре, – відповіла Лайла і попленталася до дверей управи.

«Трипл-дабл», – думала вона. Ах, дійшло нарешті: щонайменше десять очок, десять передач і десять підбирань. Саме це й зробила та дівчинка у баскетбольній грі минулого вечора, та, на яку туди їздила подивитися Лайла.

Та дівчинка, вона подумала про неї. Її ім’я – Шейла. Це не вина тієї дівчинки. Не Шейла винна. Її ім’я – це перший крок до… До чого? Вона не знала. Вона просто не знала.

А Клінт. Що з Клінтом? Вона розуміла, що, зважаючи на всі обставини, їй не варто зараз цим перейматися, але байдужою лишатися не могла. Зринув знайомий образ її чоловіка: він сидить за кухонним столом, дивиться на в’язи в кінці подвір’я, погладжує великим пальцем кісточки стиснутого кулака, ледь помітно кривиться. Давно вже вона перестала питати, чи все з ним гаразд. «Просто думаю, – завжди відповідав він, – просто думаю». Але про що? І про кого? Це ж природні запитання, хіба не так?

Лайлі самій було важко повірити, якою втомленою вона почувається, якою слабенькою, немов за двадцять кроків між крузером і сходами вона краплями протекла з уніформи просто собі на туфлі. Раптом усе їй здалося непевним, і якщо Клінт не є Клінтом, то хто тоді вона сама? Хто тут усі?

Їй потрібно зосередитися. Двоє загиблих, а жінка, яка, ймовірно, їх убила, на задньому сидінні Лайлиного крузера ширяє в небесах, вгашена. Лайла може бути втомленою і слабкою, але не зараз.

У центральній залі стояли Оскар Сілвер і Баррі Голден. – Джентльмени, – привіталася вона.

– Шерифе, – відповіли вони майже в унісон.

Суддя Сілвер був старішим за самого Бога і кволим у ногах, але на нестачу в мозковому департаменті не страждав. Баррі Голден сяк-так заробляв на життя собі й жіночому племені осіб на своєму утриманні (дружина, чотири дочки) складаючи заповіти й контракти та узгоджуючи страхові виплати (переважно з отим одіозним демоном Дрю Т. Баррі з «Дрю Т. Баррі. Компанія “Запорука”». Голден був також одним з півдюжини юристів у Три-Окружжі, які на ротаційній основі виконували обов’язки безплатного адвоката. Він був доброю людиною, і в Лайли не забрало багато часу пояснення, чого вона хоче. Він на все погодився, але потребував авансового гонорару. Сказав, що вистачить долара.

– Лінні, в тебе є долар? – спитала Лайла у своєї диспетчерки. – Кумедно було б, якби я винаймала представника для жінки, котру сама ж заарештувала за підозрою у двох тяжких вбивствах.

Лінні вручила Баррі долар. Він поклав його до кишені, обернувся до судді Сілвера і проголосив найкращим з використовуваних ним у судових засіданнях голосів:

– Бувши проавансованим Ліннетою Марс на користь арештантки, взятої щойно під варту пані шерифом Норкросс, я пропоную і прошу, щоби… Лайло, як її звуть?

– Євка. Прізвище поки невідоме. Звіть її Євкою Доу.

– …щоби Євку Доу було передано під опіку доктора Норкросса для психіатричного обстеження, з тим, щоб означене обстеження відбувалося в Дулінгському виправному закладі для жінок.

– Ухвалено, – хвацько мовив суддя.

– Гм, а як щодо окружного прокурора? – запитала Лінні з-за свого столу. – Хіба Дженкер не має права на своє слово?

– Дженкер заочно погоджується, – відповів суддя Сілвер. – Не один раз рятувавши його некомпетентну шкуру в своїй судовій залі, я це можу сказати з цілковитою певністю. Наказую транспортувати Євку Доу в Дулінгський заклад негайно і тримати її там… Лайло, як щодо сорока восьми годин?

– Нехай буде дев’яносто шість, – сказав Баррі Голден, вочевидь загадавши, що він мусить щось зробити для своєї клієнтки.

– Дев’яносто шість мені годиться, пане суддя, – сказала Лайла. – Я просто хочу, щоб її десь тримали, поки я не дістану якісь відповіді.

Заговорила Лінні. На думку Лайли, вона ставала дещо влізливою.

– А Клінт і директорка Котс погодяться на таку гостьову мешканку?

– Я це владнаю, – сказала Лайла і знову подумала про свою нову арештантку. Євка Доу – таємнича вбивця, яка знала ім’я Лайли і теревенила про трипл-дабли. Це явно випадковий збіг, але небажаний і не на часі.

– Заведемо її сюди ненадовго, тільки щоб відкатати відбитки пальців. А ще нам з Лінні треба її відвести в якусь із камер тимчасового утримання і переодягти в казенні лахи. Та сорочка, що на ній зараз, мусить бути взята як доказ, а на ній більше нема нічого. Я жодним чином не можу передавати її до в’язниці з голою сракою, хіба не так?

– Ні, як її адвокат, я б такого зовсім не схвалив, – сказав Баррі.