Читать книгу Загублена земля. Темна вежа III - Стивен Кинг - Страница 6
ОглавлениеКупа повалених бовванів, де сонце пече
І мертві дерева не кидають тіні, цвіркун не втішає,
На висхлому камінні не плюскотить вода. Там тільки
Тінь від червоної скелі
(Стань у ту тінь червоної скелі),
І я покажу тобі те, чого ти не бачив ніколи,
Те, що на тінь твою зовсім не схоже,
Тінь, яка вранці іде на припоні,
А ввечері зводиться перед тобою;
Я покажу тобі страх у жмені землі.
Т. С. Еліот. Спустошена земля
Будяк напівзів’ялий піднятися хотів
Понад старою висхлою ріднею,
Та голову йому зрубали без жалю,
І заздрили понурі стебла дикого щавлю.
Вони хотіли жити, та примусив їх сконати
Той лютий звір, що топче всіх, кого дістати.
Роберт Браунінґ. Чайльд Роланд до Вежі Темної прийшов
– Що це за річка? – знічев’я спитала Мілісент.
– Це просто струмок. Ну, може, трохи більше за струмок. Так собі, річечка. Її називають Пустою.
– Та невже?
– Так, – відповіла Вініфред. – Так і є.
Роберт Ейкман. Рука в рукавичці
