Читать книгу Стрілець - Стівен Кінг - Страница 17

Кенерлі – беззубий і вкрай неприємний старий розпусник, що поховав двох дружин, – мав безліч дочок, які вже в печінках йому сиділи. Дві недорозвинені дівчинки потай спостерігали за стрільцем із запилюженого затінку стайні. У землі, пускаючи слину, радісно копирсалося дитинча. Доросла дівчина, білява, брудна й розпутна, з цікавістю вивчала його, набираючи воду зі старої колонки, що жалібно стогнала поблизу будівлі. Впіймавши на собі погляд стрільця, вона стиснула свої соски пальцями, підморгнула йому й знову заходилася качати воду.

Конюх перестрів його на півдорозі між дверима, що вели в його дім, і вулицею. У його манері поведінки відчувалося балансування між сповненою ненависті ворожістю й боягузливим плазуванням.

– Скажу вам, він доглянутий, можете не переживати, – повідомив Кенерлі. Не встиг стрілець і слова мовити у відповідь, як він повернувся й замахав на дочку кулаками, – не чоловік, а доведений до відчаю кістлявий задерикуватий півень: – Ану марш звідси, Субі! Іди в хату! Ти у мене отримаєш на горіхи!

Понурившись, Субі потягла відро до халупи, яка тулилася до стайні.

– Ти маєш на увазі мого мула? – запитав стрілець.

– Так, сей. Сто років уже не бачив мула, особливо такого породистого, як ваш. Два ока, чотири ноги… – Його обличчя тривожно скривилося, набувши виразу, що міг означати як нестерпний біль, так і натяк на буцімто сказаний жарт. Стрілець припустив, що має справу з останнім, хоча сам майже не був наділений почуттям гумору.

– Були часи, коли їх розвелося хоч греблю гати, – продовжував Кенерлі, – але відтоді світ змінився. Я не бачив нічого, крім хіба кількох потвор-биків, тяглових коней і… Субі, на Бога, я тебе відшмагаю!

– Я не кусаюся, – приязно сказав стрілець.

Кенерлі улесливо зігнувся і скривив губи в подобі усмішки. Стрілець побачив очі вбивці і бажання вбити. І хоча він цього не боявся, та все ж відзначив про себе – так людина робить закладку в книжці у тому місці, до якого можна буде пізніше повернутися по цінні вказівки.

– Ви тут ні до чого. О боги, ні, це не через вас. – Він мимоволі всміхнувся. – Вона пришелепкувата від природи. У ній засів нечистий. Вона дика. – Його погляд став похмурим. – Настають Останні Часи, містере. Ви ж знаєте, що каже Біблія. Діти не слухатимуться батьків, і чума уразить багатьох. Варто тільки послухати, що говорить священиця, і знатимете це.