Читать книгу Стрілець - Стівен Кінг - Страница 7

Камінь, листок, незнайдені двері; про камінь, про листок, про двері. І про всі забуті обличчя.

Оголені й самотні приходимо ми у вигнання. У темному лоні нашої матері не знаємо ми її обличчя; з-за ґрат її плоті виходимо ми у невиразну глуху в’язницю світу. Хто з нас знав свого брата? Хто з нас зазирав у серце батькові? Хто з нас не ув’язнений навіки? Хто з нас не лишається навіки чужим і самотнім?

…О втрачений і вітром оплаканий привиде, повернися, повернися.

Томас Вулф. Поглянь на свій дім, янголе