Читать книгу Знищ мене - Тагере Мафі - Страница 16

Стеля входить і виходить з фокусу.

Голова важка, зображення розмите, серце калатає. Виразний присмак паніки заліг десь під язиком, і я силуюся пригадати, звідки він. Намагаюся сісти і не можу згадати, чому лежу.

На моїх плечах чиїсь руки.

– Як ти почуваєшся? – Варнер дивиться на мене згори вниз.

Спогади раптом спалахують перед моїми очима, обличчя Дженкінза спливає у свідомості, і я розмахую кулаками й кричу, щоб Варнер мене облишив, намагаюся вирватися з його рук, але він лише усміхається. Коротко сміється. Притискає мої руки вниз до тулуба.

– Ну, принаймні ти прокинулася, – зітхає він. – На мить ти мене налякала.

Я намагаюся знову оволодіти своїми неслухняними кінцівками.