Читать книгу Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху - Тімоті Феррісс - Страница 12

Турин, Італія

Суспільство обмежило мене надто великою кількістю правил, тому я зробив усе можливе, аби переписати їх.

– Білл Косбі —

Коли він виконав у повітрі оберт на 360°, оглушливі крики глядачів змінилися мертвою тишею. Дейл Бегг-Сміт бездоганно виконав сальто – його лижі схрестилися над головою, – і щойно він фінішував, як потрапив до Книги рекордів.

Шістнадцятого лютого 2006 року на Зимовій олімпіаді в Турині він став золотим медалістом з лижного спорту. Після такого досягнення йому, на відміну від інших спортсменів, уже не доведеться повертатися до виснажливої роботи, однак він і не згадуватиме цей день як вершину своєї кар’єри. Зрештою, йому лише 21 рік, а він уже їздить на чорному «ламборджині».

Родом з Канади, він належав до тих, кого називають «пізніми геніями». Своє покликання – інтернет-компанію, що займалася інформаційними технологіями, – Дейл відкрив у 13-річному віці. На щастя, у нього був більш досвідчений наставник та партнер – 15-річний брат Джейсон. Створена для фінансування їхньої мрії зійти на почесний п’єдестал олімпійських ігор, уже через два роки компанія досягла лідерських позицій у своїй галузі.

Поки хлопці з його команди все більше часу присвячували тренуванням на лижах, Дейл купував саке своїм клієнтам у Токіо. Незважаючи на його результати у спорті, тренери хлопця вважали, що він зациклився на бізнесі й не приділяє належної уваги тренуванням.

Замість того аби зробити вибір між бізнесом і мрією, Дейл вирішив, що зможе їх поєднувати. Він не віддавав надто багато часу компанії. Вони з братом присвячували свій час спілкуванню з канадцями французького походження.

2002 року вони переїхали в лижну столицю світу, Австралію, та приєдналися до меншої, однак більш гнучкої команди, тренером якої була справжня легенда спорту. Через три роки Дейл отримав громадянство, почав змагатися з лижниками зі своєї колишньої команди і став третім «австралійцем» в історії, який здобув золоту медаль на зимовій олімпіаді.

З того часу в Країні кенгуру та серфінгу Дейл став кумиром кожного. Буквально. Тут ви можете придбати марки з зображенням його обличчя. Вони продаються поруч з пам’ятним виданням марок на згадку про Елвіса Преслі.

У слави є свої переваги. Одна з них – можливість вийти за рамки, у яких ми живемо. Свобода вибору існує завжди.

Нова Каледонія, південна частина Тихого океану

Варто вам сказати, що ви погоджуєтеся на менше, і ось це вже відбувається у вашому житті.

– Джон Ф. Кеннеді —

Деякі люди переконані, що, якби в них було більше грошей, усе в їхньому житті прийшло б до ладу. Їхні цілі постійно змінюються: $ 300 тис. на банківському рахунку, мільйон у гаманці, 100 тис. на рік замість 50… В основі мети Джулії лежав значно глибший сенс: повернутися додому з тією самою кількістю дітей, з якою вона вирушила в подорож.

Вона зручно вмостилася на сидінні, глянула на свого сплячого чоловіка Марка і уже вкотре полічила своїх дітей – один, два, три. Наразі все добре. Через 12 годин вони, живі та здорові, повернуться до Парижа. Звісно, за умови, що з літаком, який здійснює рейс із Нової Каледонії, усе буде гаразд.

З Нової Каледонії?

Нова Каледонія, розташована в тропіках Коралового моря, належить до володінь Франції. Тут Джулія та Марк щойно продали своє вітрильне судно, на якому подолали понад 24 тисячі кілометрів, подорожуючи світом. Звісно, вони планували повернути собі частину витрат. На свої 15-місячні пригоди, від підкорення водних артерій Венеції до відвідин місцевих племен Полінезії, вони витратили близько $ 18–19 тис. Це значно менше, ніж «потягнула» б оренда житла та харчування багетами в Парижі.

Більшість людей не можуть у це повірити. Однак більшість людей не знають і того, що понад 300 французьких сімей щороку роблять те саме.

Джулія мріяла про таку подорож майже 20 років, проте список її обов’язків, який безперестанку поповнювався новими пунктами, змушував її відкладати реалізацію своїх планів на безрік. Мало не щодня з’являлася причина відтягувати здійснення задуманого. Одного дня Джулія усвідомила, що коли вона не зробить цього зараз, то не зробить ніколи. З часом вона б накопичила стільки відмовок, що вже ніколи не переконала б себе в можливості втекти від усього світу.

Після річної підготовки та місячного випробувального плавання сім’я вирушила в подорож своєї мрії. Щойно вони підняли якір, як Джулія зрозуміла, що діти – не перешкода для мандрів та пошуку пригод, а, мабуть, найкраща причина піти їм назустріч.

Перед подорожжю три її сини сперечалися між собою з будь-якого приводу. Потреба співіснувати в одній спальні на судні навчила їх проявляти терпимість один до одного та повагу до батьків. До мандрівки хлопці не мали великої охоти до читання. Зважаючи на те, що у відкритому морі їм більше нічого було робити, окрім як витріщатися в стелю, читання книг виявилося не таким уже й поганим варіантом. Провівши один рік за межами школи та потрапивши в нове середовище, вони отримали неймовірний досвід, який стане їм в пригоді під час подальшого навчання.

Тепер, сидячи у літаку, Джулія дивилася, як повз крило пливуть хмари, і обмірковувала їхні наступні плани – знайти затишну гірську місцину, де вони могли б кататися на лижах впродовж усього року, та використати свій дохід від такелажних і вітрильних робіт на інші пригоди.

Зважившись на це раз, вона подорожуватиме завжди.