Читать книгу Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху - Тімоті Феррісс - Страница 16

Більшість людей ходять по вулиці ногами. Чи означає це, що я ходжу на руках? Чи одягаю я спідню білизну поверх штанів, аби вирізнятися з-поміж інших? Зазвичай ні. Наразі мені комфортно ходити ногами й носити спідню білизну під штанами. Я не змінюю того, що мене влаштовує.

Неординарність корисна лише тоді, коли вона дає потрібний ефект чи задоволення.

Якщо ви розглядаєте проблему чи намагаєтесь розв’язати її одним способом і не досягаєте при цьому значних результатів, настав час поставити собі запитання: «А якщо я зроблю все навпаки?» Відмовтеся від неефективної моделі дій. Якщо рецепт невдалий, то не має значення, який ви кухар.

Коли після закінчення коледжу я почав займатися продажем пристроїв для зберігання інформації, то усвідомив, що більшість повідомлень не потрапляють до бажаної людини з однієї причини – через протидію секретарів. Якщо я здійснював усі необхідні телефонні дзвінки з 8:00 до 8:30 вранці та з 6:00 до 6:30 ввечері, то оминав усіх асистентів та призначав удвічі більше зустрічей, ніж старший менеджер з продажів, який телефонував людям з 9:00 до 17:00. Інакше кажучи, я досягав удвічі кращого результату за 1/8 часу.

Від Японії до Монако, від матерів-одиначок, які подорожують світом, до мультимільйонерів – власників спортивних авто головні правила успішного НБ вирізняються стабільністю та неординарністю.

Ось кілька правил, які відображають фундаментальну відмінність між НБ й іншими. Їх слід пам’ятати весь час, поки ви читатимете цю книгу:

1. Вихід на пенсію – найгірший спосіб застрахувати себе.

Планування виходу на пенсію – це те саме, що й страхування свого життя. Його слід розглядати як захід, який потрібно вжити у випадку найгіршого сценарію – фізичної нездатності працювати чи потреби наповнити скарбничку, аби вижити.

Ідею виходу на пенсію як кінцеву мету необхідно відкинути з трьох важливих причин.

Причина перша. Найімовірніше, вам не подобається те, чим ви займаєтеся в розквіті своїх сил. Це абсурд – ніщо не може виправдати такої жертви.

Причина друга. Після виходу на пенсію більшість людей нездатні підтримувати високий рівень життя. Навіть один мільйон – це незначна сума грошей у світі, де життя на пенсії може тривати 30 років, а інфляція щороку знижує купівельну спроможність людей на 2–4 %. Математика тут не працює[3]. «Золоті роки» нагадують життя людей низького класу. Така гірка правда.

Причина третя. Якщо математика таки працює, то це означає, що ви – машина, зациклена на роботі. Якщо це про вас, тоді знаєте що? У перший же тиждень після виходу на пенсію ви настільки знудитеся, що почнете клеїти дурня. Імовірно, ви розпочнете пошуки нової роботи або відкриєте власну компанію. Навіщо тоді було чекати стільки років?

Я не стверджую, що ви не повинні готуватися до найгіршого випадку – я вже використав усі можливості пенсійного плану 401(k) і витратив усі заощадження на особистому пенсійному рахунку. Однак не розглядайте вихід на пенсію як головну мету.

2. Інтерес та енергія – явища циклічні.

Якби я запропонував вам 10 мільйонів доларів, ви погодилися б працювати впродовж 15 років по 24 години на добу, а тоді вийти на пенсію? Звісно ні. Ви не могли б цього зробити. Таке завдання є нераціональним, як і те, що більшість називає кар’єрою, – виконання одноманітних доручень по 8 годин на день, поки ви не зламаєтеся чи не накопичите достатньо грошей.

Адже як іще можна пояснити те, що всі мої 30-річні друзі мають вигляд, наче Дональд Трамп та Джоан Ріверз? Це жахливо – передчасне старіння, викликане потрійними дозами фрапучино та неймовірними навантаженнями.

Аби вижити й не згаснути у розквіті літ, необхідно виділяти час як на активну діяльність, так і на відпочинок. Фізична сила, інтерес та розумова витривалість то посилюються, то слабшають. Від цього і варто відштовхуватися.

Мета НБ полягає в тому, аби періодично влаштовувати собі міні-виходи на пенсію, а не відкладати процес відродження своїх сил на старість літ. Працюючи лише в періоди вашої найбільшої ефективності, ви побачите, що від життя можна отримувати значно більше задоволення. Таким чином ви уб’єте двох зайців.

Особисто я що два місяці виділяю час на поїздку за океан або інтенсивне навчання (танго, боротьба тощо).

3. Працювати менше не означає бути ледарем.

Виконання меншої кількості безцільної роботи з метою зосередження на більш важливих речах – це НЕ ледарство. Більшості з нас важко прийняти цей факт, адже наша культура зазвичай винагороджує нас за жертви, а не за продуктивність.

Мало хто з нас хоче (або може) оцінити результати своїх дій і таким чином зрозуміти, чи вартують чогось наші часові затрати. Більше затраченого часу означає більшу самоповагу і більше схвалення «згори». Попри те що НБ проводять в офісі менше годин, вони досягають суттєвіших результатів, ніж десяток звичайних працівників, узятих разом.

Сформулюймо нове визначення «ледарства». Ледарство – це згода на життя, далеке від ідеалу, це нездатність самостійно приймати рішення, це накопичення багатства і споглядання життя лише з вікна офісу. Ні розмір вашого банківського рахунку, ні ті численні години, які ви витрачаєте, відповідаючи на неважливі електронні повідомлення, нічого не змінюють.

Будьте продуктивними, а не лише зайнятими.

4. Не чекайте сприятливого часу.

Якось я поцікався у своєї матері, як вона наважилася завагітніти першою дитиною, тобто мною. Відповідь звучала просто: «Ми цього хотіли, тому вирішили не баритися. Аби народити дитину, не варто чекати сприятливого часу». І це справді так.

Для більшості найважливіших справ ідеального часу не існує. Чекаєте на більш сприятливий період, аби розпочати пошуки роботи? Зірки ніколи не зійдуться «як треба», а зелене світло не світитиме все життя. Усесвіт нічого не має проти вас особисто, однак планета не змінить заради вас траєкторію свого руху. Ідеальні умови не настануть ніколи. «Колись згодом» – це хвороба, яка поховає ваші мрії разом з вами. Списки з аргументами «за» і «проти» також не годяться. Якщо ви прагнете зробити щось і це справді для вас важливо – уперед.

5. Просіть пробачення, а не дозволу.

Якщо ваш вчинок не матиме негативних наслідків для оточення, можете приступати до дій. Виправдовуватись будете потім. Усі люди – батьки, партнери, керівники – на емоційному рівні заперечують те, з чим погодилися б постфактум. Якщо потенційна шкода не надто велика, не давайте людям шансів на відмову. Більшість намагатиметься зупинити вас іще до того, як ви зрушите з місця, однак відступить, коли ви наберете обертів. Не бійтеся заварити кашу, але просіть пробачення, якщо напартачили.

6. Робіть акцент на своїх сильних сторонах і не звертайте уваги на слабкі.

Більшість людей мають талант лише до невеликої кількості справ, у решті вони – посередності. У розробленні продукції та маркетингу мені немає рівних, проте в багатьох інших сферах я пасу задніх.

Моє тіло створене для того, аби піднімати важкі предмети і метати їх. Мені знадобилося чимало часу, щоб усвідомити цей факт. Я намагався займатися плаванням, однак був подібний до мавпи, що потопає. Я намагався оволодіти мистецтвом баскетболу, але моя гра наводила на думку про печерну людину. Тоді я став бійцем і заспокоївся.

Використовувати свої сильні сторони замість того, щоб намагатися залатати всі дірки в броні, – значно ефективніша тактика. Вибір стоїть між примноженням результату за рахунок застосування своїх сильних сторін і поступовим поліпшенням ситуації з недоліками. Зосередьтеся на ефективнішому використанні своєї найкращої зброї та не марнуйте часу на постійне латання.

7. Надлишок може стати нестачею.

Доброго потроху. Надто високий рівень прагнень чи статків може призвести до протилежного результату:

• пацифісти стають військовими;

• борці за свободу перетворюються на тиранів;

• благословення обертається прокляттям;

• допомога стає перешкодою;

• більше стає меншим[4].

Надто часто те, чого ви прагнете, перетворюється на те, чого ви вже не хочете. Це стосується як матеріальних речей, так і часу. Тому дизайн способу життя націлений не на створення надлишку вільного часу, а на його ефективне використання та на пошук можливості займатися тим, чим ви прагнете, а не тим, до чого вас зобов’язують.

8. Самих лише грошей недостатньо.

Про силу грошей як валюти можна сказати чимало (я полюбляю поговорити на цю тему), та їх примноження не є ключем до розв’язання всіх проблем, як ми звикли вважати. Можна сказати, що це лінощі. «Якби ж у мене було більше грошей…» – найбанальніша причина, з якої ми відмовляємося звернутися до себе і просто зараз наповнити своє життя радістю. Використовуючи гроші як відмовку та зводячи все своє життя до роботи, ми позбавляємо себе можливості робити те, чого справді прагнемо: «Джон, я б залюбки поговорив з тобою про ту порожнечу, яка заполонила моє життя, про ту безнадію, яка пожирає мене зсередини, коли я вранці вмикаю комп’ютер, але в мене стільки роботи! Мені знадобиться щонайменше три години, аби дати відповідь на неважливі електронні повідомлення та обдзвонити всіх потенційних клієнтів, які ще вчора сказали „ні“. Мушу бігти!»

Погрузніть з головою в рутині, що крутиться навколо грошей, зробіть вигляд, що вони здатні вирішити все, і ви штучно створите життя, яке навіть не дасть вам можливості усвідомити, наскільки позбавлене сенсу те, чим ви займаєтеся. У глибині душі ви знаєте, що все це ілюзія, однак серед людей, які грають у ту саму гру, ви все частіше про це забуваєте.

Проблема полягає не лише в грошах.

9. Відносний дохід має більше значення, ніж абсолютний.

Між дієтологами вже давно точаться суперечки стосовно цінності калорій. Чи є калорія калорією, так само як троянда трояндою? Чи для втрати ваги справді потрібно споживати менше калорій, ніж спалювати, чи джерело калорій теж відіграє важливу роль? Після співпраці з найкращими спортсменами я довідався, що правильною відповіддю є другий варіант.

А як стосовно доходу? Чи справді долар – це просто долар? У нових багатих свій погляд на гроші.

Розгляньмо дохід з точки зору п’ятикласника, який вивчає математику. Два працьовиті чоловіки наближаються один до одного. Чоловік А рухається зі швидкістю 80 годин на тиждень, а чоловік Б – зі швидкістю 10 годин на тиждень. Вони обидва заробляють по 50 тисяч доларів на рік. Хто матиме більше грошей, коли вони зустрінуться? Якщо ви обрали чоловіка Б, то мали рацію, і саме в цьому полягає відмінність між абсолютним і відносним доходом.

Абсолютний дохід вимірюється за допомогою лише однієї незмінної одиниці – звичайного та всемогутнього долара. Джейн Доу заробляє $ 100 тис. на рік, тому вона вдвічі багатша, ніж Джон Доу, який заробляє $ 50 тис. на рік.

Відносний дохід вимірюється за допомогою двох одиниць: долару і часу, а точніше, годин. Поняття «річний дохід» є досить умовним, тому обдурити себе не так уже й важко. Погляньмо реальності у вічі. Джейн Доу заробляє $ 100 тис. на рік, тобто по $ 2 тис. за кожен з 50 тижнів року, працюючи 80 годин на тиждень. Отже, Джейн Доу щогодини заробляє по 25 доларів. Джон Доу отримує $ 50 тис. на рік, тобто по $ 1 тис. за кожен з 50 тижнів року, але працюючи по 10 годин на тиждень. Тож за годину він заробляє 100 доларів. Якщо оцінювати відносний дохід, то виходить, що Джон в чотири рази багатший за Джейн.

Безумовно, відносний дохід має дорости до мінімуму, необхідного вам для реалізації своїх цілей. Якщо я отримую 100 доларів за годину, але працюю не більше години на тиждень, то не зможу жити, як зірка світового масштабу. За умови, що сумарного абсолютного доходу достатньо для втілення своїх мрій (але він не є причиною заздрощів більш заможних сусідів), справжньою одиницею вимірювання достатку нових багатих є відносний дохід.

Після закінчення коледжу я отримував п’ять доларів за годину. Люди, які займають лідерські позиції в клубі нових багатих, заробляють за годину щонайменше п’ять тисяч. Тепер і я наближаюся до цієї позначки.

10. Негативний стрес – погано, позитивний стрес – добре.

Мало кому відомо, що не всі види стресу призводять до негативних наслідків. Насправді нові багаті не прагнуть викорінити всі потрясіння, що відбуваються в їхньому житті. Аж ніяк. Існують два види стресу, і за своїм характером вони так само протилежні, як ейфорія та її опонент – дисфорія.

Негативний стрес (дистрес) виникає під впливом шкідливих чинників, які погіршують загальний стан людини, роблять її менш упевненою та працездатною. Дати поштовх до виникнення дистресу може нищівна критика, образлива поведінка свавільного боса чи приниження на очах у інших. Ми прагнемо уникати таких ситуацій.

З іншого боку, позитивний стрес (евстрес) – термін, з яким більшість із вас, імовірно, зустрічається вперше. Префікс грецького походження ев- (ей-), що означає «здоровий», застосовується в тому самому сенсі в слові «ейфорія». Кумири, захоплення якими спонукає нас до підкорення все вищих вершин, фізичне тренування, завдяки якому ми позбуваємося зайвого жиру, ризиковані вчинки, які ми здійсюємо за межами своєї зони комфорту, – усе це приклади позитивного стресу – стресу, який сприятливо впливає на наше здоров’я та є поштовхом до особистісного зростання.

Люди, нездатні прийняти будь-яку критику, зазнають невдачі. Однак нам потрібно уникати саме нищівної критики, а не критики в усіх її проявах. Так само без позитивного стресу не обходиться жоден прогрес, тому чим більше евстресу буде в нашому житті, тим швидше ми реалізуємо свої мрії. Головне – розуміти відмінність між двома видами стресу.

Нові багаті так само наполегливо намагаються витіснити зі свого життя негативний стрес, як і наповнити його позитивним.