Читать книгу Острів Сильвестра - Володимир Лис - Страница 22

Частина перша
Тіло
21

Оглавление

Настала пора опустити цілий розділ. Настала пора покликати інший жанр. П’єсу. Драма (чи мікродрама) на три дії. Дія перша – вересень, осінь, початок навчання в десятому класі. Дія друга – літо, десять років по тому. Дія третя – осінь, жовтень, ще через шістнадцять років. Дійові особи: Олег Ривцун, він же Князь, і Сильвестр Васильчук.

Отож

Дія перша

Подвір’я Вербківської школи.

Князь підходить до Сильвестра.


К н я з ь. Зачекай. Маю щось сказати.

С и л ь в е с т р. Ну?

К н я з ь. Тобі не здається, що життя проходить мимо тебе?

С и л ь в е с т р. Може, й проходить. Воно взагалі проходить мимо кожного з нас. Тільки не всі це помічаємо.

К н я з ь. Розумний, блядь. (Пауза.) Знаєш, що вчора однією целкою в нашому класі поменшало?

С и л ь в е с т р. Мене це не цікавить.

К н я з ь. А що тебе цікавить? Віршики?

С и л ь в е с т р. І вірші теж.

К н я з ь. Я люблю вірші про любов. І пісні люблю. (Наспівує англійською.) Знаєш, що це означає?

С и л ь в е с т р. Приблизно, бо не всі слова розібрав.

К н я з ь. В моє серце проникла твоя троянда. На колючці троянди твій погляд. Нанижи на колючку моє серце. Знаєш цю пісню?

С и л ь в е с т р. Ні. Хоча слова гарні. Образ непоганий.

К н я з ь. Образ! Джон Леннон, чувак. Хоча для мене це вже минулий етап. А знаєш хто, кажуть, написав ці слова для старого Джона?

С и л ь в е с т р. Хто?

К н я з ь. Йоко Оно.

С и л ь в е с т р. Про Леннона чув. Здається, це англійський актор.

К н я з ь. Актор?

С и л ь в е с т р. Здається, так. Якщо не помиляюся. Щось я таке читав про його нове трактування образу… образу… ні, не пригадую, в якій п’єсі Шекспіра.

К н я з ь. Ну, блядь, ти або дурень, або прикидаєшся. Джон Леннон… Актор… Шекспір!

С и л ь в е с т р. Вибач. Я підозрюю, що це співак. Так?

К н я з ь. Твою мать! Скажу Нінці – не повірить. Хоча почекай! Ми ж якось у класі балакали про «Бітлз». І не раз. Вони тепер вже не разом. Маккартні, Пол, все заколотив. Чи ти й цього не чув?

С и л ь в е с т р. Не пригадую.

К н я з ь. Що, буржуазного Заходу боїшся?

С и л ь в е с т р. Олеже, ти щось хочеш від мене? То кажи.

К н я з ь. Ну добре. Позавчора я перший раз виїбав Нінку. З цієї нагоди влаштовую вечір. Прийдеш? Запрошую.

С и л ь в е с т р. Свято позбавлення невинності під музику «Бітлз»?

К н я з ь. От що, Сільва. Кинь виламуватися. Бо їбону по морді. Усік? Жду. Збираємось о восьмій у мене. З тебе, як неофіта, годилася б пляшка доброго винця, та навряд чи грошиків нашкребеш. Можеш і так приходити.

С и л ь в е с т р. Я подумаю.

К н я з ь. Вдруге запрошувати не буду. (Йде, спиняється.) А про Нінку я пожартував. Вона вже давно не целка. Всьо. Приходь. Буде музика, салют і танці.

Дія друга

Сільська вулиця. Олег Ривцун у військовій формі, з погонами старшого лейтенанта стоїть, когось чекає. Заходить Сильвестр.


О л е г. Кого я бачу! Сільва! Привіт!

С и л ь в е с т р. Привіт, Олеже. У відпустці?


Тиснуть руки, обіймаються.


О л е г. У відпустці. З бабою своєю. Пішла з малою цукерки купувати. Ти теж у відпустці?

С и л ь в е с т р. Так. До батьків заглянув. До того ж Оля, молодша сестра, заміж виходить, через три дні весілля.

О л е г. Сам чи з сім’єю?

С и л ь в е с т р. Поки що неодружений.

О л е г. За Нінкою все сохнеш?

С и л ь в е с т р. Та ні. Вже все перегоріло.

О л е г. І давно… перегоріло?

С и л ь в е с т р. Ти знаєш… (Пауза.) Років через два після школи.

О л е г. Ти тільки не обіжайся… Мені Нінка твоє пісьмо показувала.

С и л ь в е с т р. Листа?

О л е г. Ну да, листа. Того, де ти їй в любові признавався. Блін, красіво писав. Я б ніколи так не зміг. Вчений, одне слово.

С и л ь в е с т р. Коли то було, якщо не секрет?

О л е г. Політучилище я закінчував. На канікули приїжджав. Ну й Нінка на канікули. Я тоді її останній раз уламував, щоб заміж за мене виходила. Ні в какую. Вона, бач, сука, не уявляє себе жінкою воєнного. І вообще, в неї любов у тому блядському інституті була. Взялася мені про ту любов розказувати. Аж до того, як вона з тим чмуром трахалася. А на хріна мені вона треба, її любов?! Це вона мені, Князю, таке розказувала! А потім твого листа показала. Ляляля, ти знаєш, які мені слова Сільва писав? Ну, чого так дивишся? Ну, випив я, посиділи тут в мого дядька. Хоч, і з тобою посидимо ще? Я своєї норми ще не добрав.


Конец ознакомительного фрагмента. Купить книгу
Острів Сильвестра

Подняться наверх