Читать книгу Гніздо - Володимир Єшкілєв - Страница 6

Борт лінкора L1 «Айн-Соф», поблизу туманності Кінська Голова (М43), на відстані одної сотої парсека від зірки Мелані в Темному Агрегаті Оріона

28 квадрарія 417 року Ери Відновлення

Командор Зоран зайшов до медитаційної зали, сподіваючись зустріти там Ґвен Вей. Він знав, що баронеса найчастіше відвідує це місце тоді, коли за умовним часом корабля настає вечір. Залу, побудовану у формі півсфери, проектанти лінкора розташували в одному секторі з житловими каютами. В центрі зали вони розмістили прозору кулю майже метрового діаметру. Блакитне пульсуюче сяйво ледь підсвічувало її нижню частину і розбігалося поверхнею кулі крихітними іскрами. Ця світлова пульсація мимоволі притягувала погляд, пропонувала свої лікувальні ритми і допомагала звільнятися від нав’язливих думок.

Усупереч сподіванням Зорана, баронеси в околиці пульсуючої кулі він не зустрів. Проте медитаційна зала не була порожньою. Біля похилої стіни на підлозі сиділа піфійка Тарасваті. Знаюча одягнула еластичне одноразове трико, до якого приєднувались медичні сен-сори та з’єднання системи терморегулювання. Трико щільно обтягувало її тіло, струнке і сильне, як і у решти високородних жриць. Як на Зорана, такій високопоставленій особі, як Преподобна Тара-сваті, подібний мінімалізм одягу в жодному випадку не пасував. Проте – з іншого боку – він не вважав себе людиною, достатньо компетентною у подібних делікатних питаннях. Й тому ніколи не дозволяв власним життєвим міркуванням дозріти до остаточних оцінок або ж висновків.

Зустрівши приязний погляд Знаючої, командор присів біля неї. На підлозі перед Преподобною було розкладено вкриті різнокольоровими малюнками пластикові прямокутники. Тарасваті доторкнулась до одного із них і спитала командира лінкора:

– Ти знаєш, що це?

– Бачив колись у колоністів на Сельві. Цими жетонами можна грати.

– Ти не зовсім правий, – Знаюча поклала прямокутник поряд з командором. – Це не гральні карти. Це карти Таро. Їх створили для пізнання таємниць. Наприклад, для ворожіння.

– Ворожіння?

– Для передбачення майбутнього, для визначення тонких взаємозв’язків між подіями. Ці карти є частиною найдавнішої з містичних систем, які виникли на Землі.

– Ви можете передбачити, чи знайдемо ми гніздо ґиргів?

– Намагаюсь… У мене ось вже вдруге випадає одна й та сама карта The Moon.

– Оця? – Зоран доторкнувся до покладеного біля нього прямокутника. – Тут справді є знак Місяця. А ще якісь звірі.

– Місяць, дві Вежі, Дорога, Пес, Вовк і Рак.

– Це щось означає?

– Дорога – наш шлях серед зірок. Рак – sarthan – може означати ґирга, який чатує на нашому шляху. Серед знаків місячної карти також є Спалахи Вогню, Випробування, Середня брама і Божественне око.

– Я зле розуміюся на стародавніх містичних знаках. А навіщо тут пес і вовк? Це земні звірі, здається, з одного виду.

– Пси були прирученими тваринами, а вовки – дикими.

– Пса я бачив на Сагунті. Кумедна тваринка. А на Кідронії, мені розповідали, домашнього пса з’їло місцеве звірисько… А для чого саме використовували псів у ті часи, коли малювалися ці жетони? – Зоран відсунув прямокутник від себе.

– Вони охороняли людей та їхнє житло.

– Ага, саме так, я вже згадав. Колись на карантинній станції, у симуляторі, пробував грати у давнє земне життя. Там великі пси допомагали людям на полюванні. А вовки, навпаки, були об’єктами полювання. Значить, пси і вовки були ворогуючими істотами.

– Там, де на Землі збереглася стародавня фауна, між ними й далі існує ворожнеча, – підтвердила Знаюча.

– Таке протиставлення також свідчить про якесь пророцтво?

– Можливо.

Кілька хвилин вони мовчки дивилися на медитаційну кулю, де блакитно-сині спалахи утворили подобу тривимірної оптичної моделі зоряного неба.

– Я хотів про щось запитати вас, Преподобна сестро, – перервав мовчання Зоран.

– Тобі розповідали про мене офіцери з «Капітана Паландо»?

– Ви підглядаєте за моїми думками, Преподобна.

– Не за всіма. Я уважно слухаю тебе, командоре.

– Може, вам, Преподобна, відомо, а може, й ні, але на флоті складають легенди про Знаючу Тарасваті. Кажуть, що лише завдяки вам оте старе корито «Паландо» вийшло переможцем в бою з найсучаснішим безпілотником.

– Це не відповідає дійсності. А що ще про мене розповідають флотські пліткарі?

– Що на Піфії ви займаєте керівну позицію, котра відповідає рангу віце-адмірала Зоряного флоту.

– Нашу ієрархічну систему важко порівнювати з військовою ієрархією Імперії. Вона побудована зовсім на інших принципах. Якщо ти, командоре Зоран, занепокоєний тим, що на кораблі, яким тобі доручили командувати, знаходиться особа вищого від тебе рангу, то твоя стурбованість зайва. Мої повноваження не чинні за межами Піфії.

– А все ж таки?

– На Піфії я займалася питаннями зоряної навігації, дослідженнями Далекого космосу та контактами з розумними істотами інопланетного походження. В цій сфері компетенції я займала другу ієрархічну сходинку після сестри-координатора.

– Цілком адміральська посада, – після недовгих міркувань зробив висновок Зоран.

– Проте зараз я лише радник керівника експедиції.

– На флоті є давня традиція призначення радників з числа офіцерів Адміралтейського штабу. Таких собі мудрагеликів, теоретиків космічної стратегії. Якщо на корабель призначено такого офіцера, то командир корабля почувається, як би то правильно сказати…

– Підлеглим?

– Контрольованим.

– Я не маю завдання контролювати тебе, командоре. Ти вільний у своїх діях і рішеннях. Цим кораблем керуєш ти й тільки ти.

– А яке ви маєте завдання?

– Радити і консультувати.

– Але ж ви володієте телепатією активного типу і можете, якщо забажаєте, змусити мене…

– Я застосую щодо тебе свою ментальну силу лише у випадку, якщо ти станеш небезпечним.

– Тобто?

– Якщо у тебе розладнається психіка, або ти підпадеш під ментальний вплив ворожої раси чи групи терористів.

– Але вирішувати, чи я з’їхав з глузду або чи став я зомбі, ви будете суто на підставі ваших особистих уявлень щодо мого психічного стану?

– Ні, спочатку я маю отримати фіксовані корабельним супремусом підтвердження моїх висновків від першого пілота, командира бойової частини лінкора і від баронеси Вей, як керівника дослідницької частини. А потім вже діяти. Я не маю повноважень на одноосібні рішення. Це ж не піфійська експедиція і не піфійський корабель. А я не адмірал й, тим паче, не мудрагелик з Адміралтейського штабу. Й це все, про що ти хотів мене запитати?

– Ще одне питання.

– Прошу.

– Кажуть, що ви не завжди були жінкою.

– Навіть так?

– Подейкують.

– Я мала народитися чоловіком, – сказала Тарасваті. – Але на Піфії, як тобі напевне відомо, вже кілька століть заборонено народжувати осіб чоловічої статі. Тому ще на ембріональній стадії була проведена відповідна корекція, і я народилася жінкою, – Преподобна знизала плечима. – Дивно, що інтимні подробиці моєї біографії відомі за межами Планети Жінок.

– Не лише піфійки і Служба володіють інформацією. Зоряний Флот, до вашого відома, Преподобна, теж має очі і вуха.

– Матиму на увазі, командоре.

На цьому розмова припинилася, тому що до медитаційної за-ли зайшла Ґвен Вей. Вона на мить зупинилася на порозі, побачивши Зорана і Тарасваті, кинула швидкий погляд на карти Таро і спитала:

– Не проти, якщо я до вас приєднаюсь?

– Зробіть нам таку приємність, леді Ґвен, – командор підвівся з підлоги назустріч баронесі Великосіртській. – Ми тут з Преподобною займаємося ворожінням.

– Я здивована, – посміхнулася Вей. – Менш за все очікувала побачити у цій кімнаті першого офіцера борту з картами Таро.

– Флотський статут не забороняє.

– Авжеж.

– А вам, баронесо, коли-небудь ворожили на Таро? – запитала піфійка.

– Багато років тому, коли я ще вчилася в університеті. В родині Веїв жінки зберігали старі традиції марсіанських кланів. До речі, якщо я не помиляюся, ці карти з колоди Марсіанського таро.

– Помиляєтесь, баронесо, – похитала головою Тарасваті. – Це класична земна колода Райдера-Вайта. Її намалювали за півтора століття до того, як людина вперше ступила на поверхню Марса. Ще до початку космічної ери.

– Справжній антикваріат?

– Сучасна пластикова копія древньої паперової колоди, яку зберігають на Піфії. Я тримала її в руках.

– І як відчуття?

– Вона випромінює Силу.

– Важко уявити… А які результати ворожіння?

– Невизначені, – випередив відповідь піфійки Зоран. – Нас очікує протистояння пса і вовка.

– Протистояння… – посміхнулась Вей. – Для такого прогнозу не треба карт Таро. Ми ж у тижні ходу від Мелані і зараженої спорами ґиргів «дев’ятої-сорокової». От чого-чого, колеги, а протистояння нам не уникнути.