Читать книгу Гойдалка - Володимир Єшкілєв - Страница 5

Космодром «Центральний», планета Нола (4КВ06:2), зоряна система Ніргарі

25 юна 417 року Ери Відновлення

Сон здолав генерала Маркова на шляху до космодрому.

Йому наснились вкрай недружні істоти, схожі на хижих земних птахів. Вони полювали на людей і робили з впійманими щось недобре. Чи то видоювали за допомогою блискучих пристроїв, чи то виймали з них органи. Хижаки невідступно переслідували сновидця. Він тікав від них темними переходами, дерся кудись драбинами, біг площами і стрибав до колодязів, де чаїлася зловісна темрява. Але птахи не відставали; шурхотіли пір’ям за його спиною, дряпали кігтями стіни тунелів і коридорів, сичали та скорочували відстань. Вони наповнювали собою все залишене ним при втечі, і він знав: варто лише озирнутися, і вони схоплять його, наповнять собою, не залишаючи ані краплини для його прагнень і його вибору.

Марков випірнув з кошмару за кілька хвилин до прибуття на відомчий термінал поліції.

Три години тому вдалось ідентифікувати Ленго у записах вуличного відеоспостереження. Тим записам минуло тридцять дві доби. Ще за двадцять хвилин на комунікаторі Маркова з’явилася схема переміщень клона містами і поселеннями Ноли. Слід Ленго обривався в ангарах комплектації вантажів. Генерал вирішив їх відвідати. Ще під час перебування в апартаментах намісниці він переконався, що безпосередні враження дозволяють ширше глянути на обставини слідства. На дрібниці, котрі на перший погляд виглядають не надто важливими.

Поки генерала доправляли до головного порту планети, поліція і Джи Тау здійснили арешти всіх працівників космодрому, з якими Ленго контактував або ж міг контактувати. Марков наказав почати допити без нього, й тільки тепер отримав перші результати від дізнавачів.

Виявилось, що сповідникам Атри вдалось підмінити вміст контейнеру, призначеного для наукової експедиції. Контейнер завантажили до транспортного корабля, що йшов до системи Хаябуси. Кінцевим пунктом його мандрівки призначили планету Байтан, куди його мав доправити зорельот «Гвідо Бастардо».

Марков уперше чув про планету з такою назвою. Байтан обертався навколо зірки Сянайгун, віддаленої від зони розселення землян на тридцять парсеків. Ця планета з примітивною біосферою лише нещодавно привернула до себе увагу. Зонд пройшов на відстані десяти мільйонів кілометрів від Байтана, а скинутий з нього дослідницький робот зазнав аварії при спробі вийти на планетарну орбіту. Вчених, серед іншого, зацікавила насичена киснем атмосфера планети та його теплий екваторіальний океан. Ноланський Університет вніс планету до переліку цілей для перспективних пілотованих місій. Довгий час імперська адміністрація не виділяла коштів, й лише в кінці правління останнього з Ойзеле справа зрушилась. Експедиція на «Бастардо» мала стати першою зустріччю землян з далеким кисневим світом та всією системою Сянайгун.

Коли Марков заходив до місцевої «червоної зони», де тривали допити, його комунікатор прийняв найсвіжішу інформацію. «Гвідо Бастардо» вже відправили до Байтана. Тіронійський координатор повідомив, що корабель залишив тривимірний світ на Десятому лімесі.

«Тварюка знову вислизнула!» – такою була перша думка Маркова.

Він краєм ока глянув на якогось на смерть переляканого ноланця, котрого сповивали у плівковий детектор брехні, і пройшов до кабінету начальника портової поліції. Він виявився просторим і комфортним. Тут росли пальми і пахло флоксами. Поляризоване світло не стомлювало очей. Генерал наказав залишити його на самоті, звільнився від захисних обладунків і вмостився у кріслі, схожому з протиперевантажним коконом. Шукаючи для тіла найзручнішого положення, він машинально натиснув на підлокітний сенсор. Кабінет заповнила напівпрозора тривимірна схема космодрому.

«Навіщо йому Байтан? Що на тому Байтані сховано? Секретна база? Припустимо. Але чому саме там, на далекій Периферії? Звідти неможливо здійснювати оперативне втручання в імперські справи, зовсім неможливо… Тоді що це за сценарій?» – міркував генерал, спостерігаючи за еволюціями схеми. Її динамічні елементи відображали все, що відбувалось на космодромі. Рухались зображення космічних «човників», гусінню розповзалися каравани транспортних роботів, спалахували і гасли позначки завантаження і розвантаження, мінялись позначки пасажиропотоків.

Марков згадав, що тіронійський космодром будували в часи першого Туре Шактірі10 за тим самим проектом, що й тутешній. Він уявив собі, як контейнер з Ленго мандрував транспортними платформами, як його вантажили на дослідницький корабель.

«Можна було голими руками його брати, безтямного, як консерву. Процукали», – генерал нервово клацнув пальцями. Схема миттєво відреагувала на цей рух. Один з її сегментів збільшився і перетворився на тривимірну трансляцію з ангара. Марков побачив, як величезний кран вантажить до «човника» транспортний модуль. Під картинкою з’явились значки маркувань та сертифікацій, номери контейнерів та рейсові параметри.

Кольорові цифри і символи дисципліновано шикувались шеренгами, складались у стовпчики, спалахували і зникали. Жодний фахівець з логістичної служби, за всього бажання, не зміг би встигнути за квантовими мізками диспетчерів. Якби штучний інтелект космодрому допустив найменший збій, людям довелось би довго відновлювати усі ланцюжки вантажних та комплектуючих операцій. Ймовірність такого збою наближалась до нуля, але для програмістів-саботажників не існувало неможливого. Непомітна навіть для досвідчених фахівців корекція – і вантаж отримує нове призначення.

«А якщо контейнер з Ленго не полетів на Байтан?»

Виклик на комунікаторі. Генерал дозволив з’єднання.

– Сір, ми щойно завершили допит місцевого жерця Атри, – почув він голос слідчого. – Жрець впав в агресію і погрожував нам силою Ленго, якого назвав безсмертним визволителем клонів. Кричав, що клони всіх населених світів під його орудою повстануть і зметуть Імперію.

– Це все?

– Судячи з усього, сір, на Тіронії контейнер зустріли агенти ворога.

– Маю підстави вважати, що на «Бастардо» потрапив інший контейнер.

– Але ж, сір, тіронійські Джи Тау присягаються, що контейнер той самий.

– До одного місця усі їхні присяги, – розсміявся Марков. – Я народився на Тіронії і починав там помічником детектива. Я знаю, які там контрабандисти. Вони можуть підмінити не тільки контейнер, але й цілий міжзоряний борт.

– Так, сір, маєте рацію.

– І ще одне. Жерцеві прокльони також несуть в собі інформацію. Якщо у планах тієї тварюки підняти клонів на революцію, то кращого місця ніж Тіронія, годі придумати. Тіронійські клони півстоліття марять революцією. Це їхня релігія. Відданіших союзників тварюці не знайти.

– Отже, летимо на Тіронію? – в голосі слідчого чулась неприхована тривога. Грізна репутація індустріальної планети формувалась століттями.

– Так, мусимо летіти… Але самою тільки слідчою групою нам там нічого не вдіяти. У Тіронії сталеві зуби… Передай службам намісника, що мені негайно потрібні елітні бійці-командос. Навіть не елітні, а найкращі зі всіх можливих. Бажано «імперські воїни».

– На таке, сір, потрібна санкція імператора.

– Потрібна – значить, буде.

Імперські воїни

(витяг з «Історії елітних підрозділів Зоряного Флоту»)

[…]Щодо найперших «імперських воїнів» історичні свідчення суперечливі. Згідно з версією, якої притримуються сучасні «воїни», найпершими отримали цей спеціальний ранг бійці елітного десантного підрозділу, який за доби Сіорана Великого базувався на рейдері В90-1 «Гайва», що був приписаний до Першого флоту. Цей легендарний підрозділ за час свого існування змінив десятки назв та індексів. Зазвичай його називають за прізвищем першого й найбільш прославленого командира – «горобці Бата». Таку назву, зокрема, має легендарний пригодницький інтерактивний серіал, створений за мотивами спогадів ветеранів підрозділу. Власне, поява згаданого серіалу і канонізувало версію про «горобців» як найперших «імперських воїнів». Інші версії тепер розглядаються як апокрифічні та альтернативні. Зокрема, та легенда, у якій першим «імперським воїном» називають навчену бойових мистецтв дівчину-Знаючу, яка нібито врятувала Сіорана під час заколоту адміралів на Альфі Альфі.

[…]Командор (пізніше – контр-адмірал) Стасос Бат очолював «горобців» протягом двадцяти трьох років. За цей час його підрозділ здійснив більше тисячі спецоперацій на десятках світів. Згідно з офіційною легендою, яка знайшла своє пафосне відображення у згаданому серіалі, сам Сіоран Великий придумав надавати найбільш заслуженим з «горобців» спеціального рангу «імперських воїнів». Надання рангу супроводжувалось врученням особливої відзнаки та великої грошової нагороди. Цей ранг довгий час вважався напівофіційним, хоча й почесним.

Існувало подібне до ордену елітне та надзвичайно секретне Братство імперських воїнів, офіційна резиденція якого до часів Другої смути знаходилась на Землі, ймовірно на Кубі. Титулярним генерал-капітаном Братства вважався сам імператор. З «імперських воїнів» формувались групи особистих охоронців членів імператорської фамілії. Деколи такі охоронці ставали дуже впливовими. Історики вважають, що «імперський воїн», відомий як Дан Дан, був не лише радником з питань безпеки, але й інтимним другом імператриці Нелі. Альфійські та земні історики саме йому приписують ініціативу у запровадженні низки непопулярних законів, впровадження яких, врешті-решт, призвело до відсторонення Нелі від престолу.

Під час Другої смути Братство розкололось. Його члени воювали за різних претендентів, а іноді очолювали незалежні військові угруповання, що займались відвертим піратством. Найвідомішим з піратів – членів Братства вважається самозваний адмірал на псевдо «Грифо», рейдери якого протягом двох десятиліть успішно оперували у Секторі Капели. Репутацію «імперських воїнів» було підірвано. У 345 році земну резиденцію Братства знищили за наказом тодішнього командувача Першого флоту Маурісіо делла Варди. Де знаходиться сучасна резиденція – невідомо.

[…] Еарлан ІІ, який надзвичайно пишався званням Генерал-капітана «горобців Бата» та підтримував Братство в усіх його проектах, реформував спеціальний ранг, увівши поділ «воїнів» на три рівні – «кандидата», «дійсного імперського воїна» та «воїна-майстра». Для отримання рівня майстра воїн, окрім усього іншого, мав досягти найвищих ступенів у кількох видах бойових мистецтв, прийняти участь у сотнях бойових операцій, здобути навички досконалого маскування та опанувати таємну філософію, яку сповідувала верхівка Братства. Ця філософія (інколи кажуть – релігія) відома під умовною назвою «Вечірні міркування стоячої води».

Деякі з істориків вважають, що в основу «Вечірніх міркувань…» були покладені два старовинні трактати – «Книга П’яти Кілець» самурая Міямото Мусасі11та «Розмова стоячої води з паростками бамбука» кхмерського монаха Пітумакмо Екі.

Основу «Вечірніх міркувань…» складають присяги та «категоричні ландмарки» Братства. Воїни присягають на трьох таємних святинях у тому, що не порушать жодної з вісімнадцяти ландмарок (обмежуючих приписів) навіть за наказом імператора. Основу заборон складають вимоги не шкодити інтересам людства заради інтересів окремих персон, окремих кланів або ж окремих світів. Відступникам загрожує невідворотна смерть.

За всю історію Братства рівня майстра досягло не більш ніж півсотні з «горобців Бата».