Читать книгу Поезія душі. Збірка віршів - Юлія Михайлівна Лукова - Страница 12

Душа моя наповнена сльозою

неначе дерево з осохшою корою

ніщо не зможе смить ось цю сльозу

лиш пам’ять про минувшу вже весну.

Дерева цвітом ніжно покривались

здавалося неначе в душу прокрадались,

і спів пташок щодня вчувався

від якого зранку прокидаюся

яка красива це пора

як шкода, що вона уже пройшла.