Читать книгу Поезія душі. Збірка віршів - Юлія Михайлівна Лукова - Страница 2

Тарасе! згадай своє дитинство,

дитинство миле

в яке ввірвалось сиротинство,

яке пройшло, як щастя легкокриле.

Твою долю окутали кріпацтво й неволя

ось така важка «кобзарева доля»,

але ти до кінця боровся

та десять літ з душею розлучався.

В своїх віршах ти стан душі передавав

і перед нами розум відкривав;

лиха тобі доля випала брате,

не судила вона свої сніги на квіти проміняти.

Ще немає Вергілія й не буде

ти й твої вірші були і будуть

таких пекельних мук не чули люде

в серцях вони любов пробудять.

Нелюди тебе зламали

твій дух поник на каторгах печалі,

але вони тоді іще не знали

яку людину вони у нас забрали.

Та, що з того що забрали?

серце ж залишилось,

І вірші твої навіки

В ньому оселились.