Читать книгу Поезія душі. Збірка віршів - Юлія Михайлівна Лукова - Страница 14

Зайдеш в кімнату серце мліє

нема нікого навкруги,

і лиш про те я мрію,

щоб залишатись навіки.

Сумний портрет

глядить на мене

неначе намальований Мольберт,

і завжди він страждатиме без мене.

Згадає серце мить прекрасну

ті довгі миті із життя

коли ми разом залишались,

і в серці грали ноти каяття.

Закрию очі серце мліє

нема нікого навкруги

лише портрет тієї діви

переді мною назавжди.