Читать книгу Лола у весільній подорожі - Ізабель Абеді - Страница 6

– Допомогти тобі могла й ось ця, – заявила я, тицьнувши пальцем у фотографію дівчинки, котра мала ніс картоплею й таке жирне волосся, начебто в ньому смажили рибу.

Ми з Алексом сиділи на ліжку й розглядали його шкільний альбом. Мій друг уже остаточно прокинувся. Настільки, що штурхонув мене в бік.

– Облиш, Лоло! Тільки уяви: а якби ти сама так виглядала?

Я стиснула зуби. Я знала, що настав час зупинитися, але нічого не могла з собою вдіяти.

– Марі-Лу обов’язково було до тебе приходити? – буркнула я. – З якого б це дива вона сюди припхалася, якщо в тебе температура?

– Але ж вона не знала, – захищався Алекс. – Нам обов’язково зараз сваритися?

Я промимрила щось невиразне.

– Ти всі канікули з нею займатимешся?

– Маман на цьому наполягала, – пробурмотів Алекс, – але я захворів…

Будемо сподіватися, що на тому справа й закінчиться, подумала я, і мені відразу ж стало соромно за власні думки.

– Виходить, ви нічого не плануєте на канікули? – запитала я. – Ніяких поїздок?

Алекс знизав плечима.

На нього було шкода дивитися. Коли я температурю, мама називає мене бідним маленьким смаженим курчатком. Тепер зрозуміло, чому. Алекс виглядав найсправжнісіньким півником гриль.

– Тато приїде в Париж тільки післязавтра, – сказав він. – Йому потрібно обійти кілька ресторанів, а на вихідні він збирався відвезти мене й Паскаля на море. Якщо, звісно, маман дозволить.

– Що значить – дозволить? – обурилася я. – Джефф – твій батько! Хіба він сам не може вирішити, везти своїх синів до моря чи ні?

Алекс провів пальцем уздовж зображеного на ковдрі Місяця.

– Маман отримала за судом право опіки над нами. Тому батько зобов’язаний щоразу питати в неї дозволу. І якщо вона захоче помститися, то не дозволить йому з нами бачитися.

– Помститися? – я надзвичайно здивувалася. – За віщо?

– За те, що він нас покинув, – Алекс виглядав остаточно пригнобленим. – Коли батьки розлучилися, я саме пішов у перший клас. Маман із татом так посварилися, що він просто зібрав свої речі й пішов. Все це було дуже прикро.

Я прикусила губу. Я знаю Алекса майже рік, чому ж він раніше про це не розповідав? Напевно, тому що я не запитувала. Адже ми так рідко бачимося!