Читать книгу Книга радості: вічне щастя в мінливому світі - Дуглас Абрамс - Страница 7

Ви – незавершений шедевр

– Усе дуже просто, – почав Далай-лама. – Усі знають, що фізичний біль – це погано, і намагаються його уникнути. Заради цього ми не лише лікуємо хвороби, а й намагаємося запобігати їм і підтримувати наш фізичний імунітет. Ментальний біль не менш дошкульний, тому нам треба його полегшувати. Зробити це можна за допомогою ментального імунітету.

Ми почали другий день бесід і перейшли до перешкод на шляху до радості. Темою діалогів було те, як знаходити радість усупереч стражданням, і ми знали, що нам знадобляться два повні дні на обговорення всіх видів страждань. Як учора сказав Далай-лама, дуже багато нещасть зароджується в нашій голові та в серці – вони зумовлені тим, як ми реагуємо на життєві події.

– Ментальний імунітет, – пояснив Далай-лама, – це вміння уникати деструктивних емоцій та розвивати позитивні. По-перше, мусимо осягнути розум: він має безліч різних станів – різноманітні думки та емоції, з якими ми щодня стикаємося. Деякі з цих думок та емоцій шкідливі, навіть токсичні, а інші – здорові й цілющі. Перші хвилюють наш розум і завдають нам чимало ментального болю. Другі дають нам справжню радість.

Коли ми розуміємо цю обставину, нам значно легше контролювати розум і вживати профілактичні заходи. Так ми розвиваємо ментальний імунітет. Так само як здоровий імунітет і міцне здоров’я захищають наш організм від потенційно небезпечних вірусів і бактерій, ментальний імунітет забезпечує здоровий душевний стан, завдяки якому ми менш вразливі до негативних думок і почуттів.

Подивіться на це таким чином: якщо у вас міцне здоров’я, ви не захворієте, коли з’являться віруси. Якщо ваш загальний стан здоров’я кепський, навіть незначні віруси будуть дуже небезпечними для вас. Так само якщо у вас міцне психічне здоров’я, то, коли виникнуть потрясіння, ви будете трохи напруженими, але швидко повернетесь до звичного стану. Якщо ваше психічне здоров’я не дуже добре, незначні потрясіння і проблеми завдаватимуть вам сильного болю і страждань. Ви відчуватимете великий страх і хвилювання, тяжкий смуток і відчай, шалену злість і роздратування.

Люди хотіли б випити таблетку, яка позбавить їх страху і тривоги та відразу ж дасть їм відчуття спокою. Це неможливо. Треба поступово розвивати розум і зміцнювати ментальний імунітет. Мене часто запитують, як найшвидше і найкраще розв’язати проблему. Знову ж таки, це неможливо. Можна мати або найшвидше, або найкраще рішення, але не обидва одночасно. Найкраще рішення для наших страждань – це ментальний імунітет, але на його розвиток потрібен час.

Якось я розмовляв з Елом Ґором, віце-президентом США. Він розповів мені, що має купу проблем, багато труднощів, які викликають у нього сильну тривогу. Я сказав йому, що люди здатні розрізняти між раціональним та емоційним рівнями. На раціональному рівні ми приймаємо те, що перед нами серйозна проблема, але на глибшому, емоційному рівні можемо залишатися спокійними. Так само як в океані є рясно хвиль на поверхні, проте вглибині він доволі спокійний. Цього можна досягти, якщо ми вміємо розвивати ментальний імунітет.

– Так, – відповів архієпископ, – ти дав дуже хорошу відповідь. Ти завжди даєш гарні відповіді, але з цією ти впорався відмінно. Я лише думаю, що іноді люди даремно сердяться на себе, особливо тоді, коли в них виникають деякі цілком природні думки і почуття.

По суті, – вів далі архієпископ, – я думаю, нам треба приймати себе такими, якими ми є. А потім сподіватися, що ми зростатимемо так, як це описав Далай-лама. Я маю на увазі виявлення речей, що виводять нас із рівноваги. Це те, чого можна навчитися, що можна змінити, але нам не треба соромитись. Ми – люди, й іноді нам корисно усвідомлювати, що в нас є людські емоції. Питання полягає в здатності визначити, коли це доречно.

Протягом тижня діалогів архієпископ часто казав, що нам не варто лаяти себе через негативні думки й емоції і що вони є природними та неминучими. На його думку, вони лише посилюються під впливом провини і сорому, коли ми вважаємо, що їх не повинно в нас виникати. Далай-лама погодився, що людські емоції природні, але він заперечував їхню невідворотність. Він пояснив, що ментальний імунітет – це спосіб їх уникнути.

Упродовж кількох місяців після поїздки в Дармсалу я намагався зрозуміти цю видиму розбіжність у поглядах: чи справді можна уникнути негативних думок та емоцій, розвинути те, що Далай-лама називав «ментальним імунітетом»? Чи ці думки й емоції є неминучими і їх слід прийняти та пробачити себе за них, як то радить робити архієпископ?

Нарешті, після численних дискусій з фаховими психологами стало зрозуміло, що кожен із цих поглядів має право на існування і відображає інший етап у циклі емоційного життя. Завдяки самопізнанню й медитації ми можемо збагнути природу нашого розуму і навчитися послаблювати свою емоційну реактивність. Таким чином ми станемо менш вразливими до деструктивних емоцій та моделей мислення, які завдають нам величезних страждань. Це і є процес розвитку ментального імунітету.

Архієпископ лише нагадував нам, що навіть за наявності цього імунітету подекуди в нас виникатимуть негативні або деструктивні емоції і в таких випадках найгірше, що можна зробити, – це жорстко себе критикувати.

Інакше кажучи, Далай-лама твердив, що якщо ми їстимемо корисну їжу, прийматимемо вітаміни і вдосталь відпочиватимемо, то зможемо бути здоровими, а архієпископ казав: «Так, але навіть у цьому разі ми іноді підхоплюватимемо застуду, тому не слід погіршувати власний стан самобичуванням».

Отже, як нам боротися з цими перепонами на шляху до щастя – неминучими джерелами страждань, як внутрішніх, так і зовнішніх, – що завдають нам такого лютого болю і муки в житті, коли ми з ними стикаємося? Сюди входять і такі прикрі повсякденні явища, як стрес, розчарування та хвилювання, і такий доленосний досвід, як біди, хвороби і, зрештою, зустріч зі смертю. Ми не можемо впливати на неминучість цих подій, але обидва чоловіки погодилися, що таки можемо визначати їхній вплив на наше життя, змінюючи своє ставлення до них.

Перший крок – це прийняти наявність страждань. Будді приписують такі слова: «Я вчив одного і лиш одного: страждання і припинення страждань». Перша шляхетна істина буддизму полягає в тому, що життя сповнене страждань. На санскриті страждання називається дукха (не плутати з горіховою і дуже смачною єгипетською приправою дукка).

Дукха можна перекласти як «стрес», «тривога», «страждання» або «незадоволення». Його часто описують як душевне та фізичне страждання, що виникає в житті, як хвороби та старіння. Також його описують як стрес і тривогу, зумовлені спробами контролювати те, що за своєю суттю є непостійним і непідвладним контролю. Ми намагаємось контролювати момент і внаслідок цього відчуваємо, що те, що відбувається, не має відбуватися. Значна частина наших незгод полягає в тому, що ми хочемо, щоб усе було інакше.

– Думаю, у багатьох випадках, – пояснив Далай-лама, – виникає певний жаль, певне незадоволення, яке призводить до роздратування та злості.

Хоча стрес і роздратування можуть здаватись поверховими проблемами або скаргами, Будда називав їх основною причиною багатьох наших зайвих і штучних страждань. Я пригадав, що сказав Далай-лама в наш перший день: ми не спроможні зупинити природні катастрофи і страждання, спричинені ними, але можемо позбутися багатьох інших страждань.

Дукха, тобто страждання, – це протилежність до сукхи, що означає «щастя», «легкість» або «затишок». Кажуть, що обидва ці слова походять від стародавніх аріїв, які принесли санскрит до Індії. Арійці були кочівниками, які подорожували на возах, запряжених кіньми або волами, і ці слова буквально означають «з поганою (або хорошою) віссю». Їзда була труською (дукха) чи плавною (сукха)? Непогана метафора для життя. Хіба страждання – це не труська їзда? Кожне життя вкрите коліями, і нікому не вдасться уникнути вибоїн, але багато залежить від того, як ми сприймаємо поїздку. Наш розум – це вісь, яка часто визначає, буде для нас їзда труською чи плавною.

Я пересвідчився в цьому на цілком конкретному прикладі, коли приїхав з Пеґґі Калаган у Дармсалу в січні, за кілька місяців до діалогів. Пеґґі відповідала за зйомки тижня в Дармсалі, і ми приїхали туди для того, щоб підготуватися до квітневого візиту. Наш виліт назад із затягнутого хмарами аеропорту в Дармсалі скасували, тому ми вирушили вибоїстою та звивистою дорогою до найближчого аеропорту. Ми міцно трималися за поручні автомобіля, який кидало вгору-вниз і гойдало з боку в бік. Щосили намагаючись уникнути нудоти, ми відверталися на кумедні історії з наших подорожей і розтягували кожну з них якомога довше до кінця цієї карколомної шестигодинної поїздки.

– У нас є певне бачення нашого досвіду, і ми його оцінюємо: «Це добре», «Це погано», «Це нейтрально», – пояснив Далай-лама. – Потім у нас виникає реакція: страх, роздратування, злість. Ми усвідомлюємо, що це лише різні аспекти розуму. Вони не є дійсністю. Так само безстрашність, доброта, любов і прощення являють собою аспекти розуму. Дуже корисно знати систему емоцій та розуміти, як працює наш розум.

Коли виникає страх або роздратування, треба подумати: що його спричиняє? У більшості випадків страх – це ментальна проекція. Коли я був молодим і жив у Поталі, там була одна дуже темна ділянка. Подейкували, що там є привиди. Проходячи повз неї, я щось відчував. Це була безперечна ментальна проекція.

– Ні, – промовив архієпископ з переляканим виразом обличчя. – Там були привиди, приятелю.

Далай-лама засміявся та сказав:

– Коли до тебе підходить скажений собака, гавкає на тебе і вишкіряється, ось коли треба боятися. Це не ментальна проекція. Отже, слід аналізувати причини страху. У випадку з роздратуванням ти часто бачиш когось і в тебе виникає ментальна проекція стосовно цієї особи, навіть якщо в неї нейтральний вираз обличчя. Так само, коли ти бачиш дії якоїсь людини, у тебе виникає ментальна проекція, навіть якщо її поведінка нейтральна. Тому треба запитати себе, чи має твоє роздратування реальне підґрунтя? Навіть якщо хтось тебе критикує або нападає на тебе, слід подумати: чому так сталося? Ця людина не була твоїм ворогом від народження. Певні обставини налаштували її проти тебе. Причин може бути багато, але зазвичай твоє ставлення є важливим чинником, який не можна ігнорувати. Ти розумієш, що це сталося тому, що колись ти викликав несхвалення в цієї особи певною своєю дією. Потім, коли ти усвідомлюєш власну роль у критиці або нападі іншої людини, твоє роздратування та злість автоматично слабшають. Ти також усвідомлюєш, що базова людська природа є доброю, співчутливою і що ця людина не хоче тобі зашкодити. Отже, ти бачиш, що людина почувається так через якесь непорозуміння або викривлену інформацію. Ти бачиш, що дії цієї людини зумовлені її руйнівними емоціями. Ти можеш розвинути в собі турботу, співчуття і навіть жаль через її біль і страждання: «Як сумно, що ця особа не контролює себе або відчуває такий негатив». Замість роздратування та злості ти жалієш іншу людину і турбуєшся про неї. Я кивнув і сказав:

– Проте інколи наше роздратування залежить не від інших людей, а від обставин, які ми не можемо контролювати. Наприклад, ми не здатні контролювати скасування польотів.

– Коли я був молодим і дуже хотів щось робити, – сказав Далай-лама, – мене сердили оголошення про затримку або скасування рейсу, і часом я спрямовував власну злість на пілота чи авіакомпанію. Перед тим як з’явилось авіасполучення між Дармсалою і Делі, я вирушав до Джамми, приблизно за чотири години їзди, щоб звідти вилетіти. Одного ранку всі пасажири вже були в літаку, коли оголосили, що рейс переноситься і нас усіх просять вийти з літака. Згодом мені сказали, що пілот не з’явився, оскільки минулого вечора хильнув зайвого. Тому всі скаржились, і я теж почувався роздратованим. Тепер, коли оголошують про скасування або перенесення рейсу – а тут це трапляється часто, – для мене це гарна нагода виконати практику, вдатися до медитації. Тож я відчуваю менше роздратування.