Читать книгу Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху - Тімоті Феррісс - Страница 29

Десь у період після закінчення коледжу і перед влаштуванням на другу роботу у ваш внутрішній діалог втручається голос: «Будьте реалістами і перестаньте себе дурити. Життя – це не кіно».

Коли п’ятирічна дитина розповідає своїм батькам про мрію стати космонавтом, вони запевняють її, що вона зможе опанувати будь-яку професію. Як і в історіях про Санта-Клауса, у цьому немає нічого поганого. Однак, якщо вам 25 і ви оголошуєте про свій намір відкрити новий цирк, ваше оточення реагуватиме по-різному: «Будь реалістом. Стань адвокатом, бухгалтером чи лікарем. Заведи дітей і займись їхнім вихованням…»

Якщо вам таки вдається відкинути всі сумніви і, приміром, започаткувати власний бізнес, СДП не зникне. Він лише замаскується під іншою формою.

Заснувавши 2001 року компанію BrainQUICKEN LLC, я мав чітку мету: щодня заробляти по тисячі доларів, і байдуже, чи я невтомно сидітиму за ноутбуком, чи робитиму педикюр на пляжі. Фірма має стати джерелом автоматичного надходження фінансів. Якщо ми повернемося до моєї хронології, стане зрозуміло, що втіленню мого задуму посприяв лише обвал фінансового ринку. Чому? Тому що моя мета не була достатньо конкретною. Я не обміркував альтернативні види діяльності, які замінили б моє початкове робоче навантаження. Тому я продовжував працювати, хоч і був фінансово забезпеченим. Мені необхідно було почуватися продуктивним, а інших способів це зробити для мене тоді не існувало.

Саме так робота призводить до смерті: «Я працюватиму, поки не заощаджу певну кількість грошей, а тоді займатимуся, чим душа забажає». Якщо ви не обміркуєте альтернативні варіанти, «певна сума грошей» постійно зростатиме і ви завжди почуватиметеся зляканим і невпевненим.

У таких випадках звичайні працівники та бізнесмени перетворюються на товстунів у червоних БМВ.