Читать книгу Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху - Тімоті Феррісс - Страница 30

У моєму житті було кілька моментів – наприклад, коли мене звільнили з компанії TrueSAN чи коли я покинув США, аби одного дня не ввірватися у Macdonald’s із пістолетом «узі», – у які я розмірковував про майбутнє і бачив себе ще одним товстуном на БМВ. Я спостерігав за людьми, на 15–20 років старшими за мене, і їхній спосіб життя лякав мене до глибини душі.

Страх був настільки гострим, що я поділився ним зі своїм другом – спеціалістом із питання дизайну життя та підприємцем Дугласом Прайсом. Упродовж п’яти років ми з Дугласом ішли по життю пліч-о-пліч, наштовхуючись на ті самі проблеми та сумніви. Тож ми завжди були психологічною підтримкою один для одного. Здавалося, наші періоди «злетів і падінь» чергувалися, тому ми були доброю командою.

Щоразу, коли один із нас починав опускати руки, втрачати надію чи «приймати реальність», інший виходив на зв’язок телефоном чи електронною поштою і говорив: «Друже, невже ти хочеш перетворитися на лисого товстуна на червоному БМВ з відкидним дахом?» Така перспектива настільки нас лякала, що ми миттєво поверталися до звичного ритму життя. Найгірше, що могло трапитися, – не аварія і не пожежа, а готовність перетворити своє життя на нестерпну нудьгу.