Читать книгу Карибська таємниця - Аґата Крісті - Страница 5

У барі Молі Кендел потяглася всім тілом і скинула свої черевики на високих підборах. Тім увійшов із тераси й приєднався до неї. На мить вони залишилися в барі самі.

– Стомилася, люба? – запитав він.

– Та трохи. Сьогодні мене непокоїть біль у ногах.

– Це не забагато для тебе? Стільки роботи. І роботи нелегкої. – Він подивився на неї з тривогою в погляді.

Вона засміялася.

– Ох, Тіме, не кажи дурниць. Мені тут дуже подобається. Тут чудово. Я завжди мріяла про щось подібне, й ось моя мрія стала реальністю.

– Тут і справді чудово – якщо ти приїхав сюди відпочити. Але для власників готелю це тяжка робота.

– Але ж нічого задарма не дістається, – резонно зауважила Молі.

Тім Кендел спохмурнів.

– Ти гадаєш, у нас усе гаразд? Ми працюємо успішно? Нам є чим похвалитися?

– Звичайно, є.

– А ти не думаєш, що люди кажуть: «При Сендерсонах тут було набагато краще»?

– Звичайно, хто-небудь неодмінно так скаже. Але це будуть ті, кого дратують будь-які зміни. Я переконана, що в нас усе виходить набагато ліпше, ніж у них. У нас усе ефектніше й привабливіше. Ти зачаровуєш старушенцій і вмієш створити враження, ніби готовий кохатися з тими, кому вже стукнуло сорок або п’ятдесят і вони втратили всяку надію, а я пускаю бісики старим джентльменам, примушую їх почуватися, як ото собаки, що їх привели на злучку, і виступаю в ролі ніжної доньки перед сентиментальними стариганами, яким би хотілося її мати. О, в нас усе виходить пречудово.

Похмурий вираз зійшов з обличчя Тіма.

– Це добре, що ти так думаєш. А я боюся. Ми пішли на великий ризик заради цього. Я покинув свою роботу…

– І правильно зробив, – швидко втрутилася Молі. – Вона руйнувала твою душу.

Він засміявся й поцілував її в кінчик носа.

– Ти з цим покінчив, – повторила вона. – Чому ти весь час стурбований?

– Така, либонь, у мене вдача. Я завжди думаю – а раптом щось станеться.

– Що тут може статися?

– О, я не знаю. Хтось може втопитися.

– Тільки не тут. Це один із найбезпечніших пляжів. І ми маємо того здоровенного шведа, який пильно охороняє його.

– Звісно, я базікаю нісенітницю, – сказав Тім Кендел.

Він завагався, а тоді запитав:

– Тебе більше не тривожать сни?

– Ет, пусте, – сказала Молі і засміялася.