Читать книгу Бій Темряві, или К Свету неба. Психологическо-философские эссе - Аглая - Страница 28

Часи настали дуже дивні, непрості. Хаос, розпад, турботи, вседозволеність, насилля, хвороби. Люди важко переносять обставини, в яких народилися, живуть, а отже – змушені знаходитись. Останніми роками події розгорнулися найгіршим чином, який донедавна не можна було навіть й уявити: революційні заворушки, насилля, братовбивча війна на фоні різкого погіршення економічних умов. Населення збідніло й виснажилось. Страх, неврози, зневіра. Серця схололі й злі. Декого, на жаль, змогли об’єднати лише спільні біди й нещастя. Та вони – грунт хиткий, в’язкий, ненадійний плавун, з якого мало шансів вирости чомусь хорошому й сильному. Це знайдений ворог, на якого тикають пальцями всі, майже без винятку, про якого кричать радіо й телебачення, пліткують на кухнях, базарах, особливо сміливо й голосно ті, хто випили. Суспільний прояв ненависті до сусідів, поєднаних з нами навічно кров’ю й століттями історії, насправді роз’єднує. І не росіян відділяє, яких ненавидять, але й б’є по тих, хто відчуває єдність в дружній та, на диво, єдинодушній злій зневазі, дозволяючи собі підніматись, опускаючи й принижуючи інших, що думають не так.

Але й до цього люди були відокремлені, роз’єднані, байдужі. Боязкі, з пересторогою до всіх і кожного, де треба й де не варто було б. Бездумно й безумно. Звісно, всього можна чекати, ще й за наших обставин. Але обставини не можуть пояснити всіх гидких метаморфоз, що відбуваються з душами більшості людей, які розучились вірити, надіятись, сподіватись, любити, товаришувати, красиво та шанобливо спілкуватись. Закриті й недовірливі члени соціуму роблять саме суспільство потворним, а життя в ньому унеможливлюють, спотворюють до невпізнаваного. Підозри, наклепи, цькування, заздрощі, гордування, егоїстична закритість та дурна самовпевненість – яскраві риси поведінки й характеру сучасних людей. Люди стали нелюдами. Гостинність, щирість, сердечність, забуті, відкинуті подалі. Такими бути не модно. В пошані нахабство, сила, гроші, влада. Ми перетворились на зграю, де людина людині вовк. В ній око за око і зуб за зуб, і не до євангельських заповідей блаженства. Більшість людиноподібних створінь озвіріли й осатаніли. І якщо їм добре й в них все гаразд, то вважатимуть себе кращими. А на інших – плювати. Люди забули, що ми всі – діти небесних богів, на землю прийшли тимчасово, вчитися, усвідомлювати свою душу, освітлювати її любов’ю – вогнем Істин.

Людство – єдиний організм. Так, різноманітний. Ілюзія роз’єднаної відокремленості (можливості існування окремо, зневажаючи інших, своє оточення, сучасників), яка поглинула нас, руйнівна. Від’єднання – неможливе. Достойне лише виокремлення в кращих якостях, в талантах-уміннях, знаннях й навиках, що піде на користь всім людям, послугує їм Добром і Красою. Цього слід прагнути. Шукати себе, а знайшовши – ставати на службу людству й Вищому началу в людині. Тоді і припиняться хаос, хвороби і війни, кровопролитні й жорстокі. Тоді людиноненависництво – найпопулярніша релігія цьогочасності – відімре. Бо не буде кому її продукувати і підтримувати.

13.02.2018