Читать книгу Бій Темряві, или К Свету неба. Психологическо-философские эссе - Аглая - Страница 35

Ми всі весь час змінюємося, рухаючись просторі і часі від входу до виходу з тіл. Іншими стають наші тіла, їх складові частини, наш зовнішній вигляд й внутрішнє наповнення. Знання, досвід впливають на риси нашого характеру, звички, установки, способи дії, поведінку. Ніщо не лишається сталим. Хоча психіка має тенденцію важчати й загрузати. А ще може черствішати серце, доходячи до кам’яного. Оце і створює найбільші проблеми. Закостеніння в поганому – найгірше й найнеприємніше, що може статися з людиною. Основи, стержень, іскра світла мають лишатись сталими, незмінними. Вони підтримують й утримують. А всім іншим треба вміло користуватись. Раз ви вже чомусь-таки опинились в людському тілі, то, будь-те такі люб’язні й розумні, вчіться, опановуйте власну душу і обставини життя, завоюйте уроки, робіть висновки, працюйте, докладаючи зусиль, до покращення себе і довколишнього (вона, звісно, найменше піддається вдосконаленням, але вода й камінь точить). І для цього вам не обійтись без якості гнучкості. Хочеш чи ні – а тренуватись доведеться. Людина має стати справжнім еквілібристом, натренованим на здатність балансувати між обставинами і якостями характеру, для яких важливо дотримуватися середини. Лише це золота середина (недаремно ж її називають так) гарантує нам рівновагу. Звісно, випробування будуть вас хилити й штовхати, а ви маєте опиратись і вистоювати в центрі, вправляючись і долаючи труднощі. А переконуватиме вас регулярно. Найважливішим, на мій погляд, умінням, про яке не так часто згадують, це є вміння утримати середину між любов’ю та справедливістю. Добрим серцям і душам соціум навіює скорятись, віддавати, прощати, проявляти любов до ближніх і ворогів. Так, це потрібно, це людину робить людиною. Але ви тут не бог (хоч і маєте врешті стати богоподібним). Тож майте розум і міру. Вмійте вчасно зупинитись у проявах власної любові, яка без стримування справедливістю може стати занадтою й нашкодити і вам і оточенню. Всіх ви не порятуєте, всім не допоможете, за інших не виконаєте їх функцій й обов’язків, весь бруд не поприбираєте, всім голови й душі не вправити (чи виправите). Звісно, що ви рухатиметесь в цьому напрямку. Але робити це треба помірно, самообмежуючись, не наносячи шкоди собі, переоцінивши свої сили та інші ресурси. Найгірше те, коли ваші щирі світлі наміри виллються в шкоду. От для цього і слід вивчати еквілібристику й відслідковувати власні думки, почуття і дії на предмет того, чи не занадті вони. Те, що ви не потягнете, притисне вас або вб’є. І кому буде краще від того, що ви такими нерозумними діями вкоротите собі вік і не зможете здійснити безлічі хороших справ, що мали б здійснити?! Тож тренуйтесь!

20.02.2018